Знову осінь і знову підходить до завершення черговий кваліфікаційний цикл на великий футбольний форум. Такий відбір визначає не тільки тих, хто поїде на чемпіонат світу з футболу, він вносить чіткий розподіл на найближчі роки між переможцями та андердогами сучасного футболу, а ще щасливих і осяяних фанів, які переживуть футбольне свято з власною збірною і телевізійних спостерігачів, що з байдужістю
споглядатимуть на святкування чужих вулиць. Будь-які ставки на футбол не замінять у вболівальників емоційного відчуття від особливого трепету перед вирішальними матчами збірної своєї батьківщини. В моменти, коли нація об'єднується в єдине ціле і спільними зусиллями посилає потужний енергетичний заряд в сторону футболістів, можна побачити, що футбол є чимось більшим ніж просто веселою грою в м'яч.
Для нашої національної збірної такий матч відбудеться в понеділок. Гру проти хорватів без зайвих словесних принад ми можемо назвати ключовою чи фінальною. Матч року відбудеться в Києві на НСК "Олімпійський" і можна спрогнозувати, що вільних місць на трибунах головної арени країни бути не повинно, а шалена підтримка українських фанів здатна серйозно підсилити нашу футбольну дружину і додати їй впевненості. Враховуючи турнірне становище обох команд напрошується висновок, що і "синьо-жовті" і "картаті" покладуть на цей матч все, що в них є, не шкодуючи ні себе, ні суперника в досягненні результату.
Наш опонент надзвичайно сильний і титулований. Лише одним оком заглянувши в склад команди Анте Чачіча захочеться зітхнути без особливого полегшення. Зірки з найтитулованіших команд Європи , що присутні у кожній лінії балканців без сумніву наведуть страх на будь-яку збірну континенту. Та команда Андрія Шевченка продемонструвала, що також може на рівних протистояти серйозним суперникам і має величезний, сповна нерозкритий потенціал. Гра проти збірної Туреччини у Харкові була, власне, тим маркером, що наводить думку на те, що українська збірна на відстані одного кроку від світової футбольної еліти. І цим кроком, який нам постійно не вдається ступити, може стати перемога над хорватами. Тепер не 97-рік, коли Україна програла команді Блажевіча, що згодом "вистрілила" на французьких полях світового мундіалю. Тоді ми були як мінімум не гірші, а як максимум нам просто не пощастило і не вдалось опанувати власні сили. Зіграв фактор незрілості нашої команди, ми просто не могли усвідомити того, що можемо перегравати будь-якого суперника і допускали дитячі помилки при блискучий грі, що коштували нам цілого втраченого футбольного покоління і великого розчарування, яке пам'ятають і досі.
Тому матч з хорватами буде хорошою можливістю виправити помилку 20-річної давнини. Справа зовсім не в помсті хорватській збірній, а в спробі довести самим собі, що наш футбол не безнадійний, а навпаки перспективний і зрілий водночас. Навіть не так важливо чи поїде в разі виходу Україна на чемпіонат світу в країну агресора. Впершу чергу в наших гравців і фанатів повинна бути присутня велика жага до боротьби, бажання перемагати й цінувати маленькі, але власні здобутки, що в майбутньому обов'язково переростуть у великі перемоги.