ТОП-10 опорників чемпіонату України

Позиція опорника в сучасному світі ціниться чи найдорожче. Через них більшість клубів тренерів будують свою гру і відштовхуючись від їхньої присутності на полі обирають тактику. Серед найяскравіших прикладів: Андреа Пірло,  Хабі Алонсо, Яя Туре, Іньєста, Бускетс та багато інших. Серед старих: Давдіс, Макалеле, Рой Кін та ін.

Іспанець довів, що йому заміни немає – спорожнілий центр поля в «Ліверпулі» призвів до провалу  - Маскерано один понести на своїх плечах усю «червону гвардію» не може, та й було помітно протягом останнього сезону і на ЧС-2010, що без такого як Алонсо Джеррарду важко дихати на полі.

Африканський  мундіаль взагалі можна назвати ЧС-опорників. Двоє фіналістів Іспанія та Голландія грали із двома опорними півзахисниками, що робили їхню гру в’язкою. Із двома опорниками грала і Бразилія, який взагалі така тактика непритаманна – таких прикладів безліч. Опорник – став синонімом безпечного футболу, а якщо такий як Алонсо або Пірло, в яких присутній і удар і відмінний останній пас, той про атаку турбуватись не потрібно...

В Україні кількість хороших опарників обмежена, а якщо вони і є (в такому змісті як ми їх описали), то вони грають усі лише у топових українських командах. Найбльш ж відома зв’язка опорників в історії України Гусін-Макисмов, ну і опорник номер один – Тимощук.

10. Самсон Годвін (Карпати)

Нігерійцю віддаємо місце в рейтингу з натяжкою. 26-річний опорник «Карпат» щоправда справляє враження на суперників – агресивна і часто груба гра призводить до червоних карток. Міносом є невміння контролювати свої емоції та нестабільність. Але, як правило, в колишнього гравця польського ББТС завжди є бажання.

9. Сергій Валяєв (Металіст)

Опорник «Метлаіста» - справжній приклад хавбека, який працює виключно на оборону. В парі із Слюсаром йому вдалось протистояти на рівних самій збірній Англії на «Уемблі». Валяєв – середняк, який в точності до сантиметра може виконувати завдання, будь-яка творчість не притаманна. Гвинтик у механізмі Маркевича.

8-7. Маріуш Левандовскі / Ігор Дуляй (Шахтар/ Севастополь)

Тепер уже гравці Севастополя у кримський команді спробують зробити опорний дует. Відверто кажучи, до рівня теперішнього «Шахтаря» недотягують. Левандовскі  не раз забивав вирішальні м’ячі, підключаючись до атак. Обоє не мають ні першого ні останнього пасу, а для Луческу та його бразильців, які люблять потримати м’яча, потрібні опорники більш різносторонні.  Левандовські – хороша гра на другому поверсі, чим і користувався, набігаючи з глибини.

6. Едмар (Металіст)

Бразилець, який може й опинитися у збірній України, такий собі універсал щонайменше двох позицій. В «Металісті» він грає як і розігрую чого, так і опорного півзахисника. Коло стає на місце опорника, то часто із сильними опонентами сил на створення та креатин не вистачає.

5. Томаш Хюбшман (Шахтар)

Луческу вирішив залишити у клубі чеха. Томаш останнім часом покращив свої «пасувальні» здібності. Деколи може видати феноменальний матч, відбираючи практично усі м’ячі, а деколи не може перекрити дихання і посередньому супротивнику. Нестабільність – його слабкість.

4. Огнєн Вукоєвіч (Динамо)

Хорват занадто інертний. Але завжди зі запалом йде на суперника і часто грубо фолить. З ударом в нього проблеми. З самого початку в «Динамо» причиною його фолів ставав, як правило, неправильний вибір позиції. Плюс – це швидкість реагування на дії суперника і гра на другому поверсі. Ще однією перевагою хорвата є вміння симулювати (балкарці всі нею володіють).

3. Аїла Юссуф (Динамо)

Постійні пошкодження не дають розкритись нігерійцю вже досить довго. Лише починає набирати обертів – відразу ламається. Манера гри нагадує Яя Туре, щоправда в івуарійця і техніка сильніша і на швидкості декількох гравців може пройти, що й виходило в останньому сезону у Брасі. Юссуф ж бере інший – своєю чіпкістю за м’яч, два шлагбауми у вигляді його ніг і неймовірна витривалість.

2. Тарас Михалик (Динамо)

Травма, схоже, завадила «волинському Гаттузо»,  розкрити свій талант на повністю. Впевненість, потужний удар і те що потрібно при грі в контр-атаки – швидкий розгін наступу на чужі ворота. Але останнім часом у Михалика це все зникло. Будемо надіятись, що сьогоднішня гра  не є межею для півзахисника «Динамо»

1. Фернандінью (Шахтар)

Давно, давно і ще раз давно переріс рівень української чемпіонату. Складається таке враження, що Ферна сидить в «Шахтарі» лише заради грошей. Можна сказати із 90-відсотковою точністю, що бразилець на ЧС-2010 не гірше б зіграв за Мело чи Раміреса, але Дунга (до речі теж опорник) про Донецьк чув тільки із преси. Фернандіью володіє таким арсеналом, що його можна поділити на кількох гравців українського середняка і тренер тієї команди буде на сьомому небі від щастя. А поки що Фернандінью із неособливою зацікавленістю бігає на «Донбас-Арені»…