Відверте інтерв'ю. Наставник Галичанки - про виступи команди в Україні та Польщі

Львівський гандбольний клуб "Галичанка" вдало поєднує виступи у чемпіонатах України та Польщі. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Головний тренер команди Віталій Андронов спеціально для нашого сайту розповів про те, яким чином це вдається робити, торкнувся теми логістики "Галичанки", відкрив плани клубу, а також звернувся до всіх українських уболівальників.

- Що підштовхнуло "Галичанку" до виступів у чемпіонаті Польщі лише рік тому? Наскільки велику роль у цьому зіграло повномасштабне вторгнення?

- Наша загальна біда — війна. Ми потрапили до у польської суперліги – бо у нас не було вибору. Потрапити в ці змагання до війни шансів було 0. Там дуже серйозні клуби і дуже серйозні вимоги: як фінансові, так і маркетингові. Це серйозна ліга. Тому, у нас вийшло, як кажуть, не було б щастя якби нещастя не допомогло.

Спочатку ми планували виступати у Чехословацькій лізі, вона називається "Мол-ліга". Але там поставили в умови жити в Чехії, у центрі Праги. Це для нас надто далеко від дому, величезне психологічне та фінансове навантаження. Хоча, на мою думку, це була б для "Галичанки" краща ліга, адже вона на порядок слабша, ніж польський чемпіонат.

Стратегічно проаналізувавши все ми з президенток ГК "Галичанка" Романом Федишином обрали все ж Польщу. Давно мріяли й прагнули в лігу. Я, чесно кажучи, до останнього не вірив, що нас туди приймуть. Але поляки у нас повірили! Стовідсотково знаю, що польська ліга в захваті від того, що український клуб виступає в них і ми дуже важливі для них.

А нам – грати в Польщі цікаво. Ми знали, що це сильна ліга, інформація відкрита. Розуміємо, якщо в цілому висловитися – що там досвідчені жінки, а у нас - молоді дівчата. У них найкращий європейський відбір, займається багато дітей, сильні клуби. Усвідомлювали їх рівень. Тому для нас потрапити в першу шістку у перший рік - це було надзвичайно серйозне досягнення.

-Як команді вдається поєднувати виступи в чемпіонатах України і Польщі?

- Дуже важко, передовсім логістично. Це наша найболючіша тема. До прикладу, перед останніми турами ми грали розділеним складом - команду ділили на дві частини, додавали наших молодих дівчат. Половина грала чемпіонат Польщі, половина – чемпіонат України. Чотири гри без замін - це дуже велике навантаження. А що мотивує дівчат? У Польщі перший рік відчував, що для дівчат все нове, незвідане. Для них кожна гра була як свято. Утім, людина до всього звикає. Вже і там нас знають, розуміють наші слабкі і сильні сторони.

І все ж не забувайте, в який час ми живемо. Військовий. Я знімаю перед кожною з дівчатами капелюха, вони настільки завзято і самовіддано віддаються спорту, борються із сильними командами!

Через такий ритм і завзяття ми бачимо, що команда росте на наших очах. Десь вони розуміють, що вони все одно не виграють, не налаштовуються стати першими в чемпіонаті Польщі. Але чемпіонат України так само мотивує. Маємо довести, що "Галичанка" найсильніша в Україні.



- Чи стоїть перед "Галичанкою" конкретне турнірне завдання в польському чемпіонаті? Якщо так, то яке завдання перед ними стоїть?

- Ми з Президентом клубу Романом Федишином завжди ставимо команді задання враховуючи свої сили. Щодня є ризики, небезпеки, травми. У нас дуже обмежений склад досвідчених гравчинь. Є дівчата основного складу, на них усе навантаження. Маємо і молодих дівчат, яких ще зарано кидати в м’ясорубку. Сильно випадає воротарська позиція, а без неї у гандболі важко перемагати.

У чемпіонаті Польщі ставимо собі за мету потрапити у першу шістку. У чемпіонаті України – перемогу. Клуб звик до першого місця, але в цьогоріч буде серйозна боротьба. Команда стала дещо слабша. В цьому сезоні ми на три фронти працюємо.

- Як команду приймають в Польщі? Чи підтримують, власне, польські вболівальники?

- Минулого року ми грали домашні матчі під Варшавою. Там вже були у нас свої вболівальники, навіть одна родина до нас завжди їздила на всі матчі. Чоловік з дружиною й донькою. Підходили, подарунки дарували, казали, що в нас найкраща команда і найкрасивіші дівчата. Зараз так само. Поляки підтримують, бачать, як ми граємо серцем. Це прямо слова від них, цитати. Чути таке від польських вболівальників мені - най-най-най серйозніша оцінка нашої праці.

- Чи планує "Галичанка" і надалі виступати в чемпіонаті Польщі після завершення війни?

- Ви ж розумієте, що, по-перше, йде війна, тому зараз нас приймають. Ми б хотіли, звісно грати і в польському чемпіонат і далі. А також аби польські клуби до нас у Львів приїжджали. Це наша мрія. Але не забуваємо, що першим для нас є чемпіонат України. Ми український клуб і для нас це головне.

- На офіційному сайті вказано, що в складі Галичанки виключно українки. Чи планується залучення легіонерок, зокрема, представниць Польщі?

- Скажу відверто, не плануємо. Бо ніхто до нас не поїде. Як тільки дізнаються, скільки ми стоїмо в черзі на кордонах, скільки переїжджаємо, додадуть сюди повітряні тривоги – рішення очевидне. Навпаки, всі хочуть розібрати наших дівчат. В ближчий час у нас не планується легіонерів. Орієнтуємося на своїх дівчат. Ми 100% український клуб.

- Яке послання "Галичанка" хотіла б надіслати українським вболівальникам, котрі віддано підтримують команду?

– У нас зараз у всього українського народу одне завдання, одне послання - перемога. Це найголовніше. Також прагнемо передати вітання нашим захисникам і захисницям, які нас боронять і дають нам змогу зараз виступати, робити свою справу. Якщо ми хоч трошки даємо їм позитивні емоції як вболівальникам – це наша нагорода.

Ми теж боремося – на спортивному фронті. Показуємо, що Україна жива, потрапляє у важкі часи на світові змагання, не пасе задніх. Слава Україні!

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!