Збірна України

2000 - 2010

Sportanalytic продовжує серію матеріалів присвячених висновкам  важливого періоду в українському футболі: 2000 – 2010 роках.

Черговою і дуже важливою темою є аналіз розвитку національної збірної України у цей період.

За останні десять років збірна України зробила значний ривок як у міжнародних рейтингах так і у своєму розвитку та загальному становленні на усіх рівнях. У цьому десятилітті за збірну України грав найвідоміший нападник Європи та володар Золотого м’яча Андрій Шевченко; сама збірна лише одного разу не вийшла із відбіркової групи (конкурентами за вихід були Франція та Італія); збірна України дійшла до 1\4 чемпіонату світу у 2006, а також отримала автоматичну путівку на Євро-2012.

Як для країни що існує лише 20 років такі досягнення є чималими. Варто нагадати, що усі 90-ті роки пішли в Україні на відновлення футбольних шкіл та створення більш-менш конкурентоздатного чемпіонату, який  був основним постачальником футболістів у збірну. Україна не пішла шляхом Сербії, Хорватії та Румунії, які працюють на експорт своїх футболістів до Італії, Іспанії та Німеччини. Набір кандидатів в збірну проходив по схемі 2+1+1, а саме: «Динамо» і «Шахтар», «Дніпро», «Металіст» плюс зірки із європейських грандів.

Нездоланним бар’єром донедавна для збірної України були команди топ-рівня. Але у останньому відбірковому турнірі наша збірна перемогла збірну Англії, що, сподіваємось, стане для України приємною традицією.

Незавершеною історією для України досі залишається стадія плей-офф. Спочатку Німеччина не пустила нас на чемпіонат світу 2002 у Кореї та Японії. Зовсім недавно Україна поступилась у плей-офф збірній команді Греції і в результаті не потрапила чемпіонат світу 2010.

Якщо подивитись на футбольні клуби, які були представлені у збірній Україні, ми побачимо досить промовистий список: «Динамо»(Київ), «Шахтар»(Донецьк), «Дніпро»(Дніпропетровськ), «Металіст»(Харків), «Ворскла»(Полтава), «Арсенал»(Київ), «Спартак»(Москва), «Зеніт»(Санкт-Петербург), «Крилья Совєтов»(Самара), «Мілан»(Італія), «Челсі»(Лондон, Англія), «Баварія»(Мюнхен, Німеччина), «Барселона»(Іспанія), «Ліверпуль» (Англія), «Сент-Етьєн»(Франція), «Вердер»(Бремен, Німеччина), «Майнц»(Німеччина), «Байер 04» (Леверкузен, Німеччина), «Гронінгем»(Нідерланди).

Щодо тренерів збірної, то Україну за десять років тренували лише вітчизняні спеціалісти.

Досягнення 2000 - 2010 років:

- Перемога у другій відбірковій групі  до ЧС-2006

- Вихід до 1\4 Чемпіонату світу 2006

- Вихід на Євро-2012

- Рейтинг станом на 2010 рік: ФІФА (22). Найвища позиція ФІФА (8) у 2006-му.

Досягнення молодіжних команд 2000-2010:

- Перемога у Євро-2009 ( до 19 років)

- Фінал Євро-2006 (до 21 року)

- Фінал Євро-2000 (до 19 років)

Усі матчі збірної у період 2000 - 2010:

Найкращі  матчі збірної: 2000 - 2010

1.  17.11.2004    Туреччина    0:3    Україна   Відбір до ЧС (Гусєв, Шевченко -2)

2. 08.06.2005    Греція    0:1    Україна    Відбір до ЧС (Гусін)

3. 10.10.2009    Україна  1:0  Англія       Відбір до ЧС (Назаренко)

Найкращі голи збірної 2000 - 2010:

1. Україна - Англія (Назаренко)

2. Україна - Франція (Шевченко)

3. Саудівська Аравія - Україна (Ребров)

4. Хорватія-Україна (Шевченко)

Гравці. Найкраща одинадцятка 2000 - 2010:

Воротар: Олександр Шовковський

Беззаперечний лідер команди на цій позиції. За його плечима найбільша кількість матчів, досвід, сейви та ляпи, а також рекорд збірної: жодного пропущеного м'яча у серії післяматчевих пенальті (ЧС 2006, матч проти Швейцарії).

Чому не Пятов? Просто воротар "Шахтаря" ще не має такого досвіду який був у Шовковського.

Заміна на 2010-2020: Андрій Пятов ("Шахтар" Донецьк), Максим Коваль ("Металург" Запоріжжя).

Захисник. Правий: Олег Лужний

Поки він грав кращого на його позиції не було. Із закінченням кар'єри Лужного у збірній у 2004-му жоден гравець так і не зміг замінити його: ані Свідерський, ані Мандзюк, ані Ярмаш. Бували часи, коли правого бека у збірній грав навіть Тимощук.

Чому не ...? Хто? Кого ставити?

Заміна на 2010-2020: Василь Кобін ("Шахтар"), Григорій Ярмаш ("Ворскла").

Захисник. Лівий: Андрій Несмачний

Андрій зіграв за збірну 49 матчів і був незамінним на своїй позиції. Він став наступником Скрипника і був корисним як у захисті так і при флангових атаках. Авжеж Несмачний не ідеал крайнього лівого, але в Україні за 10 років кращого за нього не було.

Чому не В'ячеслав Шевчук? Шевчуку не вистачало ігрової практики у своєму клубі. У креативності він не поступається Несмачаному, але стабільної гри від нього було важко чекати.

Заміна 2000 - 2010: Ярослав Ракицький ("Шахтар", Донецьк).

Центральний захисник: Владислав Ващук

Знову ж таки за Владислава заступається досвід, участь у Чемпіонаті світу 2006, статус, і авжеж відмінна майстерність. Інколи здавалося, що кращого центрального захисника для нашої збірної і не придумаєш. Збірна дуже мало пропускала, коли на полі був Ващук. Єдиною червоною плямою в кар'єрі Владислава стало вилучення у матчі із Іспанією на ЧС-2006.

Чому не Чигринський? Хлопець просто замолодий і не так багато грав за збірну. Хоча по таланту значно переважає Ващука.

Заміна на 2010 - 2020: Дмитро Чигринський ("Барселона").

Центральний захисник: Андрій Русол

Русол - приклад хорошого центрального захисника. Лідер і капітан за своїм характером він знав коли можна взяти участь у атаці, коли залишитись в обороні. У відбірковій кампанії до ЧС 2006 та ЧЄ 2008 грав  просто відмінно. Підводили його і травми та огріхи, що авжеж  інколи змушує сумніватися у його незамінимості для збірної України.

Чому не Сергій Федоров? Мало грав. Забагато травм.

Заміна на 2010 -2010: Євген Хачеріді ("Динамо" Київ"), Темур Парцванія ("Динамо" Київ).

Опорний півзахисник: Анатолій Тимощук

Толік беззаперечно протягом десятиліття був не тільки найкращим опорним півзахисником збірної України, але і одним з найкращих у своєму амплуа у Європі. В плані відбору і відданості грі Анатолію  не було рівних. Його відмінна гра у центрі поля була одним з факторів "непрохідності" захисту України у період 2004-2008. Останнім часом грає набагато слабше, але альтернативи йому поки що не видно.

Чому не ...? Без альтернативи.

Заміна на 2010-2020: Тарас Михалик ("Динамо").

Другий опорний півзахисник: Андрій Гусін

Інший ветеран збірної без сумніву заслуговує бути у символічній збірній. Він завжди грав другого опорного півзахисника при Блохіну, а також за необхідності міг закрити діру у захисті чи підключитись при стандарті. Більше того Гусін рятував Україну у матчі із Данією, забивав переможний м'яч грекам в Афінах. Єдиним мінусом Андрія була його прямолінійність, нестабільність та травми, що не давали йому повністю розкрити себе у збірній.

Чому не Горшков? Занадто мало відіграв за збірну.

Заміна на 2010-2020: Тарас Михалик ("Динамо" Київ).

Креативний півзахисник: Сергій Назаренко

Хоча Назаренко і не зіграв жодного матчу на чемпіонаті світу і не мав стабільного місця у збірній кожна його гра була ефективною, видовщною та результативною. Поставив крапку над сумнівами Назар у матчі зі збірною Англії. Його відсутність через травму відчувалася у стикових матчах із греками.

Чому не Руслан Ротань? Хлопець із фантастичним талантом просто не витримав "динамівського" тиску і не зміг стабільно грати на високому рівні, саме тому і втратив на деякий час довіру у збірній Україні. Повернувшись до "Дніпра" повернувся і до збірної, хоча й не так яскраво.

Заміна на 2010-2020: Владислав Калітвінцев ("Динамо" Київ), Олександр Алієв ("Локомотив" Москва), Денис Гармаш ("Динамо" Київ), Кирило Петров ("Динамо" Київ), Віталій Віценець ("Шахтар" Донецьк).

Фланговий півзахисник: Олег Гусєв

Олег протягом довгого періоду був основним гравцем збірної, входив у різні тактичні тренерські схеми та завжди приносив результат. Працював по усьому флангу і на атаку і на захист. Схожого таланту в Україні протягом минулого десятиліття було важко знайти.

Чому не Максим Калініченко? Макс - чудовий креативний півзахисник із відмінним пасом, характером та вмінням реалізовувати стандартні положення. На відміну від його попередників, як Віталій Косовський чи Василь Кардаш, Калініченко стабільно виступав на високому рівні в Лізі Чемпіонів та непогано грав за збірну. Єдиним мінусом його була весока травматичність та проблеми у стосунках із наставниками.

Заміна на 2010-2020: Василь Кобін ("Шахтар"), Ігор Худоб'як ("Карпати").

Другий нападник: Сергій Ребров

Сергій Ребров зіграв 75 матчів за збірну і забив 15 м'ячів. Це найбільший показник після Андрія Шевченко. Сергій віддав массу гольових передач та був одним із лідерів збірної не лише в 90-х, а і у 2000-х, що і дозволило йому поїхати на мундіаль, не зважаючи на нестабільну гру за свої клуби.

Чому не Воронін? Воронін - відмінний форвард, що показала його футбольна кар'єра. Але ефективність його використання у збірній була низькою. Це показано і у голах (лише 6) і постійних конфліктах із наставниками. Все ж таки футболіст повинен мати не лише талант, а і повагу до колег і тренера. Оскільки майже всю свою кар'єру Воронін провів у Європі він просто не міг вписатися у пост-радянський український футбольний колектив.

Чому не Воробей? Бували часи, коли Андрій грав дуже яскраво і був відмінною зв'язкою із Шевченко. Але Воробей був дуже нестабільним, а потім і зовсім втратив місце у збірній та і у своєму клубі "Шахтар".

Чому не Мілевський? На найвищому рівні Мілевський ще нічого не досягнув. Його можна назвати новим важливим обличчям у збірній, але аж ніяк не форвардом десятиліття. Хоча, можливо, він таким стане у наступному періоді.

Заміна на 2010-2020: Артем Мілевський ("Динамо"), Роман Зозуля ("Динамо"), Андрій Ярмоленко ("Динамо").

Нападник: Андрій Шевченко

Беззаперечний лідер атак, найкращий бомбардир і зірка команди. Капітан.  Зіграв за збірну 94 гри та забив 43 голи.

Без чому...

Заміна на 2010-2020: Євген Селезньов ("Дніпро").

Найкращий тренер: Олег Блохін

Найбільші досягнення збірної припадають на його тренерську роботу: перемога у відбірковій групі, вихід до 1\4 фіналу ЧС 2006, 8-ме місце у рейтингу ФІФА.

Чому не Лобановський? Валерій Васильович не встиг. Царство йому небесне...

Потенційна заміна на 2010-2020 роки: Юрій Калитвинцев.

Людина футболу: Григорій Суркіс

Людина, яка відновила "Динамо" Київ. Ті самі принципи і вклала в розвиток Федерації Футболу України. Григорій Михайлович не пустив до керма збірної іноземного спеціаліста давши проявити себе Лобановському, Буряку, Блохіну та Михайличенко. Виборов для України право на проведення Євро-2012. Запропонував найоптимальніший  варіант тренера на сьогодні: Мірча Луческу - визнаний та досвідчений спеціаліст, який працює в українському футболі 6-й рік. У діях і словах Суркіса ми бачимо послідовність і бажання розвитку.

Чому не Ринат Ахметов? Ринат Леонідович займався справами власного клубу, а питань збірної не зачіпав. Сподіваємось, що його участь буде незабаром.

Потенційна заміна 2010 - 2020: Сергій Палкін ("Шахтар").

Запитання на наступне десятиліття:

Що буде із українським футболом після "Євро-2012"?

Коли закінчить кар’єру Андрій Шевченко?

Чи зможе Україна нарешті подолати бар'єр плей-офф?

Чи матиме ще один українець Золотий м'яч?

Чи дадуть "Донбас Арені" фінал єврокубка?

Чи зможе нове покоління динамівської та шахтарської школи забезпечити збірну кваліфікованими кадрами?

Чи стане Дмитро Чигринський капітаном збірної?

Хто замінить Григорія Суркуса?

Чи потрібні збірній Україні натуралізовані бразильці Жажа, Фернандіньо, Жадсон, Едмар, Вільян?