Інтерв'ю Руслана Ротаня для газети "Український футбол".
— Руслане, пропоную почати з питання, скажімо так, делікатного: то що там у вас сталося напередодні гри з польською "Краковією"?
— Про що це ви?
— Про начебто конфлікт між вашим наставником Хуанде Рамосом і генеральним директором клубу Андрієм Стеценком?
— Я не володію такою інформацією. Точніше, володію зворотньою: все це — вигадки, ніякого конфлікту не було. А на гру з поляками наша команда не вийшла через утому й бажання тренера поберегти гравців.
— Гаразд… Як загалом збори? Мабуть, важко дається ритм постійних тренувань.
— Непросто, але Рамос уміло поєднує великі фізичні навантаження з вправами, коли ми багато працюємо із м’ячем. Плюс до того, всі в команді розуміють, що збори — то необхідний елемент підготовки, тому все триває в хорошому робочому режимі.
— Що скажете про новачка колективу Онджея Мазуха?
— Якихось конкретних висновків я б наразі не робив: він же тільки прийшов у команду, не зігравши достатньої кількості ігор — навіть контрольних. Тому — поживемо-побачимо. Якщо брати до уваги характер, можу сказати, що цілком адекватний хлопчина. Звісно, не каже, мовляв, "Усе життя мріяв грати в Дніпропетровську", але відчуває, що прийшов у клуб із європейськими амбіціями.
— Руслане, давайте про неприємне — про поточний чемпіонат України…
— А треба?
— На жаль…
— Справді: тема неоднозначна…
— І справді: команда не виконує поставлене завдання — місце в Лізі чемпіонів плюс національний Кубок (і вже не виконає, на мою думку); гра, як така, в "Дніпра" не завжди простежується; а особисто ви доволі часто "вигрібаєте" від суддів — жовті картки, червоні…
— Щодо останнього пункту, то тут нічого дивного немає: у мене ж амплуа таке, опорний півзахисник змушений грати жорстко. Крім того, є окремі судді — наприклад, киянин Ігор Іщенко — який мене чомусь не долюблює, тому щедро нагороджують попередженнями… Щодо гри: вважаю, ми перебуваємо на етапі становлення, тому всім — зокрема наших уболівальникам — треба трохи зачекати… А щодо завдання… По-перше, шанси ми ще не втратили, по-друге, якби не "особливості" українського арбітражу, ми б посідали набагато вищу позицію в турнірній таблиці: згадайте, скільки очок не добрав "Дніпро" через дивні свистки "людей у чорному"… Хіба за грою ми гірші за київське "Динамо"? Ні. Проте подивіться, скільки очок нас розділяє.
— Які, на вашу думку, ланки команди треба підсилювати?
— На мою думку, такі питання треба задавати людям, які платять мені зарплату. Моя справа — грати й спрямовувати партнерів на полі.
— О-кей. Наостанок — про вічне: всі свої призи у професіональному футболі Руслан Ротань виграв, виступаючи в Києві…
— …І було це доволі давно. Так, треба з цим щось робити, тим паче вболівальники "Дніпра" чекають на трофеї ще довше…
— Руслане, пропоную почати з питання, скажімо так, делікатного: то що там у вас сталося напередодні гри з польською "Краковією"?
— Про що це ви?
— Про начебто конфлікт між вашим наставником Хуанде Рамосом і генеральним директором клубу Андрієм Стеценком?
— Я не володію такою інформацією. Точніше, володію зворотньою: все це — вигадки, ніякого конфлікту не було. А на гру з поляками наша команда не вийшла через утому й бажання тренера поберегти гравців.
— Гаразд… Як загалом збори? Мабуть, важко дається ритм постійних тренувань.
— Непросто, але Рамос уміло поєднує великі фізичні навантаження з вправами, коли ми багато працюємо із м’ячем. Плюс до того, всі в команді розуміють, що збори — то необхідний елемент підготовки, тому все триває в хорошому робочому режимі.
— Що скажете про новачка колективу Онджея Мазуха?
— Якихось конкретних висновків я б наразі не робив: він же тільки прийшов у команду, не зігравши достатньої кількості ігор — навіть контрольних. Тому — поживемо-побачимо. Якщо брати до уваги характер, можу сказати, що цілком адекватний хлопчина. Звісно, не каже, мовляв, "Усе життя мріяв грати в Дніпропетровську", але відчуває, що прийшов у клуб із європейськими амбіціями.
— Руслане, давайте про неприємне — про поточний чемпіонат України…
— А треба?
— На жаль…
— Справді: тема неоднозначна…
— І справді: команда не виконує поставлене завдання — місце в Лізі чемпіонів плюс національний Кубок (і вже не виконає, на мою думку); гра, як така, в "Дніпра" не завжди простежується; а особисто ви доволі часто "вигрібаєте" від суддів — жовті картки, червоні…
— Щодо останнього пункту, то тут нічого дивного немає: у мене ж амплуа таке, опорний півзахисник змушений грати жорстко. Крім того, є окремі судді — наприклад, киянин Ігор Іщенко — який мене чомусь не долюблює, тому щедро нагороджують попередженнями… Щодо гри: вважаю, ми перебуваємо на етапі становлення, тому всім — зокрема наших уболівальникам — треба трохи зачекати… А щодо завдання… По-перше, шанси ми ще не втратили, по-друге, якби не "особливості" українського арбітражу, ми б посідали набагато вищу позицію в турнірній таблиці: згадайте, скільки очок не добрав "Дніпро" через дивні свистки "людей у чорному"… Хіба за грою ми гірші за київське "Динамо"? Ні. Проте подивіться, скільки очок нас розділяє.
— Які, на вашу думку, ланки команди треба підсилювати?
— На мою думку, такі питання треба задавати людям, які платять мені зарплату. Моя справа — грати й спрямовувати партнерів на полі.
— О-кей. Наостанок — про вічне: всі свої призи у професіональному футболі Руслан Ротань виграв, виступаючи в Києві…
— …І було це доволі давно. Так, треба з цим щось робити, тим паче вболівальники "Дніпра" чекають на трофеї ще довше…