Олександр Годинюк: "Ігри переривалися, бо рубалися п’ять на п’ять"

Головні — Середа, 10 Вересень 2008, 09:26 — Юра Буджерин Переглядів: 1508

Поділитись:

Про проблеми українського хокею, перспективи національної збірної та "Сокола" розповів вихованець київського "Сокола", який сім років відіграв у клубах НХЛ, зараз є досить успішним київським бізнесменом.

- Ви маєте величезний досвід і як гравець, і вже достатній – як бізнесмен і в США і в Україні. Якщо порівняти американський та наш хокей - який досвід ми можемо запозичити? Що насамперед необхідно зробити в українському хокеї, щоб вивести його на новий рівень?

- Після застою українського хокею, який тривав протягом багатьох років, проблем у нас вистачає. Але після зміни керівництва федерації хокею кроків зроблено уже немало. Серед іншого це програма розвитку хокею України, затверджена Кабміном, це і указ Президента України про святкування століття українського хокею. До речі, до цієї дати намічена реконструкція багатьох спортивних споруд, зокрема, Палацу Спорту у Києві. "Метеору" у Дніпропетровську а також інших споруд.

Восьмого вересня був відкритий перший каток у Донецьку, котрий побудований за програмою розвитку хокею. Кроки робляться, але проблем дуже і дуже багато. Їх можна перераховувати, але напевно не вистачить пальців рук, щоб їх усі назвати. Передусім це нехватка кадрів – хлопці, які починали грати у Союзі та у перші роки незалежності, зараз дограють свою хокейну кар’єру. А у молоді стався провал, бо хокей був довгий час забутий, не вистачало фінансування. Тому сталася прогалина у підготовці молоді визначеного віку.

Вирішення всіх цих проблем не станеться водночас. Білорусь пройшла тим же шляхом, що і починає рухатися Україна, але це було багато років тому. Тепер подивіться на чемпіонат Білорусі, на гру її збірної. Добре, що і в нас хокей, колись спорт номер два, стали підтримувати на державному рівні. Якщо порівнювати з НХЛ - то у організаційному плані там все було готове багато десятиліть тому, а ми лише розпочинаємо цей шлях. І нам фактично треба починати все заново. Можна перераховувати багато факторів, але без виховної роботи, без своїх шкіл, без катків - ми нікуди не прийдемо.

"В Україні будуються чотири катка, закладається бюджет ще для дванадцяти"

- Зараз у кількох містах будуються катки. Чи встигнуть їх відкрити згідно з планами - восени цього року?

- В Україні будуються чотири катка, закладається бюджет ще для дванадцяти. До кінця бюджет ще не затверджений, але наскільки мені відомо, у ці міста другої черги потрапили Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Вінниця та інші.

- Розвиток дитячо-юнацького хокею в Україні. Чи йдуть молоді українці у хокейні секції?

- Зараз школи у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі функціонують кілька років і вже почалося виховання молодих хлопців. Хоча доводиться долати багато проблем. Із будівництвом катків, я думаю, ця проблема буде ставити менш гострою. Хтось каже, що для появи нового покоління треба три роки, хтось - п’ять років, хтось – сім. Поживемо-побачимо, не знаю наскільки все швидко вийде, але потяг уже зрушив з мертвої точки. Треба щоб він лише набирав швидкість, як лавина з гори.

- Чи є перспектива створити в Україні свою професійну хокейну лігу?

- Зараз конкурентноспроможний клуб в Україні один - це київський "Сокіл", котрий другий раз буде виступати у відкритому чемпіонаті Росії. Якщо говорити про "Сокіл" - то команда підібрана найкраща за багато років, і є однією з кращих за усю історію ХК "Сокіл" у незалежній Україні. Виділяються спонсорські гроші, і команда прогресує.

Щодо решти клубів - це буде болючий процес, адже без залучення сильних спонсорів та великих вкладень, клуби не можуть існувати на конкурентному рівні. Задача Федерації та цих клубів - переконати спонсорів, що їм є куди вкладати гроші, і що, можливо не за один рік, ці гроші повернуться.

Восьмого числа буду у Донецьку, сподіваюся там будуть президенти клубів, і з якими я хотів би обговорити і це питання.

- Чи ставить "Сокіл" завдання вийти у Континентальну лігу і чи є у нього такі перспективи?

- Не можу говорити про завдання, але перспективи є. Але для цього необхідно дві речі - новий палац (або КХЛ має погодитися проводити матчі у Броварах чи у Палаці Спорту, який, до речі, "Сокіл" знову не може орендувати для своїх ігор), і друге - це чи готові спонсори збільшити бюджет до тих розмірів, які відповідають КХЛ. КХЛ - це КХЛ, це міні аналог НХЛ, тому гроші мають вливатися колосальні, необхідні будуть великі суми на гравців того рівня, який відповідає рівню цією ліги. - Якраз на днях були зіграні перші матчі КХЛ. З двадцяти чотирьох команд лише три – неросійські. Чи можливо у майбутньому залучити європейські команди і справді створити аналог НХЛ у Європі?

- Багато буде залежати від керівництва КХЛ, зокрема від президента Алєксандра Медвєдєва, наскільки вони хочуть бачити у своїй лізі кращі команди центральної Європи, а також колишнього СРСР. Неросійські команди уже показують непогані результати, тому необхідно переконати команди центральної Європи, можливо і північної, таких як Фінляндія і Швеція, що участь у КХЛ буде для них чимось більш цікавим ніж участь у своїх внутрішніх чемпіонатах.

Плани у Медвєдєва амбіційні та серйозні, а наскільки їх вдасться втілити у життя - покаже майбутнє. Я бажаю КХЛ всього найкращого, і щоб не повторили помилок ВХА (Всесвітня хокейна асоціація, існувала з 1972 по 1979 рік у Північній Америці в якості конкурента НХЛ). А чого чекати від нової ліги - тут жоден аналітик не дасть відповіді.

"Коли їду машиною на матчі "Сокола" у Бровари, інколи не можу вибратися з жахливих заторів Києва"

- Як повернути глядача на трибуни? Адже окрім деяких матчів "Соколу" у чемпіонаті Росії - решта ігор маловідвідувана.

- Якщо "Сокіл" грає у Броварах, тут є складнощі суто логістичні - Бровари це не Київ, туди треба добиратися і достатньо далеко. Люди, які не мають свого транспорту це взагалі дуже важко. Навіть я, коли їду машиною на матчі "Сокола", інколи не можу вибратися з жахливих заторів Києва, для того, щоб потрапити на гру. Інколи спізнююсь на цілу годину. А ті ігри, які проводилися у Палаці Спорту, збирали і по три, й по п’ять тисяч вболівальників.

Інтерес звичайно же є, треба більше грошей вкладати у рекламу і в адвертайзмент таких ігор. Але якщо матчі і далі будуть у Броварах - для людей, які люблять спорт це і надалі буде серйозною проблемою. На останній грі, яка відбувалася о першій дня у "Терміналі", було не більше ста глядачів. Зрозуміло чому - це робочий день і робочий час.

- Чи це не помилка організаторів, коли матчі відбуваються у будні й у робочий час?

- Це не залежить від Федерації хокею України і не залежить від хокейного клубу "Сокіл". Це залежить від людей, які складають регламент у російській лізі. З тією кількістю команд, які є у лізі, практично неможливо підігнати графік під бажання тієї чи іншої команди.

"Перспективи є завжди, склад не погіршився"

- Чи вдалося вам наприкінці дев’яностих пограти за національну збірну у елітному дивізіоні?

- Один чемпіонат світу я відіграв, це був перший чемпіонат у Норвегії. Це було практично завершення моєї спортивної кар’єри, я до того часу вже переніс травму спини. Після цього я грав ще півтора роки, але вже розумів, що за фізичними даними підходить завершення спортивної кар’єри. Хоча був дуже молодим - мені ще не було і тридцяти років.

Те що наша збірна грала у вищому дивізіоні - це звісно великий плюс. Зараз ми шукаємо дорогу, щоб туди повернутися. Головне не бичувати себе за колишні помилки, а йти вперед. Зокрема я кажу і про минулий чемпіонат світу.

- Є перспективи у сучасної збірної повернутися в еліту?

- Перспективи є завжди, склад не погіршився. Треба награвати, а тренерському штабу зберегти команду в оптимальній формі на чемпіонат світу, надихнути колектив, награти більшість та меншість, тактичні схеми. Має бути належна віддачі з боку тренерів у плані підведення до піку форми та у психологічній підготовці гравців. А команда має об’єднатися, забути все і пам’ятати лише про те, що це шанс повернути місце у еліті, відмовитися від усього на цей час. Тоді команда може вийти на інший рівень.

"Хокей був дуже жорстокий"

- Наприкінці 80-х, коли ви у детективній історії покидали "Сокіл" і Союз, у вас був конфлікт із клубом. Які стосунки зараз?

- Теперішнє керівництво дуже відрізняється від того, що було тоді. Із нинішнім керівництвом у мене дуже добрі стосунки. А раніше непорозуміння були переважно з Анатолієм Богдановим. Як припустимо і у випадку з Ігорем Ларіоновим ми сиділи на відкритті чемпіонату Росії поруч, у нас не було жодних претензій - сиділи, обговорювали хокей просто як хокей, обмінювалися фотографіями дітей. Час все згладжує, та і для чого розбурхувати минуле?

- Коли Ви приїхали в Америку, яка найразючіша відмінність американського хокею від тоді ще радянського впала в око?

- Звичайно ж це фізична гра. Фізична, жорстка, жорстока, гра, там де травми переслідують тебе не тому, що ти десь не догледів, а тому що хокей був жорстоким. Зараз він трохи пом’якшав, після останнього локауту, коли були достатньо видозмінені правила. Штрафи і санкції проти грубої гри стали жорсткішими.

А тоді хокей був дуже жорстокий. Пам’ятаю, ігри переривалися, бо рубилися п’ять на п’ять, або взагалі зупинялися. Це і була найбільша відмінність, і в тій, і в іншій лізі хокей був дуже серйозний. У нас він був більше комбінаційний, націлений на виведення партнерів під забиваємий гол, у Канаді він же був більш індивідуальний, за рахунок того, що маленькі майданчики кидки наносяться з усіх ліній. З одного боку були схожі, з іншого – зовсім різні.

- Чому, окрім жорсткого хокею, навчила вас НХЛ?

- Не стільки напевно НХЛ, але взагалі життя у спорті навчило мене багатьом речам. Головне - ніколи не здаватися і не опускати руки. В усіх ситуаціях завжди має бути вихід, має бути рішення. Я наведу приклад - коли мені було п’ятнадцять років, я потрапив у аварію і отримав свій перший перелом хребта. Лікарі заборонили мені грати, і саме після це дало мені поштовх робити все всупереч обставинам. Настільки хотілося довести усім, і насамперед собі, що це мене не зупинить. Різні труднощі виникають і у спортивній кар’єрі і просто у житті. Опускати руки не можна - подивіться на паралімпійців, які продовжують доводити усім і насамперед собі, що вони можуть робити те, що хочуть.

"Якщо діти хочуть грати у хокей – зробіть усе для цього"

- Що ви можете побажати нашим хлопчикам, які вибирають між футболом, баскетболом, хокеєм та іншими видами?

- Мене ніхто не тягнув у хокей. Якщо серце лежить до хокею, треба намагатися переконати маму і тата, щоб вони відвели тебе на каток. Насильно жоден спорт милим не буде. Якщо ти хочеш взувати ковзани і ганяти озерами, майданчиками - нехай це роблять. Але більше побажання до батьків: якщо діти хочуть грати у хокей - зробіть усе, щоб вони могли це робити.

Довідка Олександр Годинюк народився 27 січня 1970 року у Києві.

Захисник. Зріст 186 см, вага 90 кг.

Чемпіон світу серед молоді 1989 року, срібний призер чемпіонату світу серед молоді 1988 року.

Вибраний "Торонто" у п’ятому раунді драфта 1990 року Під загальним 115-м номером.

Виступав за команды: "Сокіл" (1986-1990), "Торонто" (1991-1992), "Калгарі" (1992-1993), "Флоріда" (1993-1994), "Хартфорд" (1994-1995), "Кароліна" (1996--1998), "Берн" Швейцарія (1998-1999), "Айсберен" Німеччина (1999-2001).

У НХЛ провів 216 матчів, закинув 10 шайб і зробив 39 результативних передач.

http://www.sportanalytic.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Олександр Годинюк: "Ігри переривалися, бо рубалися п’ять на п’ять"

Динамо і Шахтар поділили очки, Ворскла вдома розгромила Верес

Карпати і Оболонь поділили очки, Рух на виїзді переміг Чорноморець

Кубок України. Визначились фіналісти турніру

Динамо розгромило Оболонь, Олександрія взяла гору над Ворсклою

Останні новини

Вибір редактора

Циганик назвав точний рахунок матчу Шахтар - Динамо