Ігнатьєв: "Динамо" стає подібним на "Локомотив"

Останнім місцем роботи 68-річного фахівця був підмосковний «Сатурн», де він займав посаду гголовного тренера.

- Футболісти говорять, що одна з головних заслуг Юрія Сьоміна в «Динамо» - це хороша робоча атмосфера всередині колективу. На собі встигли це відчути?

- Я не один рік працював разом з Юрієм Павловичем і добре вивчив його методику. В Сьоміна збудовані рівні стосунки з гравцями, помічниками, обслуговуючим персоналом. У таких умовах новачкам адаптуватися набагато простіше. Можу це сказати і про себе.

- Минулої осені ви були частим гостем на матчах біло-блакитних. Вже тоді існував варіант працевлаштування в Києві?

- Я багато років дружу з Сьоміним, мимоволі ставши одним з основних вболівальників команди «Динамо» (Київ). Зараз в Москві утворилася велика група відомих людей, які не приховують своєї симпатії до киян. В основному це друзі Юрія Павловича, що щиро переживають за його успіхи. Це актори різних театрів, члени уряду Москви... Напевно добре відомий всім Валерій Барінов, який також приїжджав до Києва на поєдинки. Ще мені було цікаве перебування футболу на українській землі, в якому напрямі він розвивається. Почерпнув немало професійної інформації. Тепер вона обов'язково згодиться.

- Одній з ваших функцій в «Динамо» Юрій Сьомін назвав індивідуальну роботу з молоддю...

- Після приїзду до Києва в одній газеті прочитав думку Кравця, який вважає, що працьовитість є заставою поступальної ходи. Правильно Артем сказав! З цього я завжди виходив, працюючи з молодими талантами. Їм вчасно вчасно підказати правильний напрям, акцентувати увагу на головному. У мене достатній досвід роботи з юнацькими збірними СРСР, багатьма командами Росії. Можу визначити талановитого гравця або, навпаки, що слабо піддається навчанню. У «Динамо» зараз зібрані футболісти, яких Бог або мама з татом наділили всім, від чого можна відштовхуватися, йдучи вгору. Тепер їм потрібно дати методичний початок і доброзичливу обстановку, поступово виводячи на передові позиції. Життя розпоряджається таким чином, що когось з них ми можемо втратити для футболу. Тисячі разів стикався з цим в своїй роботі, і нікуди від цього не піти. Але ми зобов'язані прикласти максимум зусиль, аби талановиті хлопці себе реалізували. Якщо вийде це зробити, селекціонерам динамівців не доведеться їздити в далекі країни.

- Хто з нинішньої молоді знаходиться на крок ближче до «основі», чим останні?

- Ярмоленко, Кравець, Зозуля, Морозюк. Хороший Сахневич. Про таких люблю говорити - гравець з начинкою. У нього хороша техніка, висока виконавська майстерність. Є немало хлопців, які багато і швидко бігають, але не мають якостей, властивих Сахневичу. Зараз йому потрібно працювати над тактикою. Цей пропуск заважає футболістові вирішувати великі командні завдання. Поступово дізнаюсь сильні і слабкі сторони інших динамівців. Їх не ділитиму за здібностями, справі це не допоможе. Скажу лише - за бажання кожен з вищеперелічених виконавців зможе грати в основному складі. Для цього потрібно багато і правильно працювати. Якщо ж вони перестануть пред'являти до себе високі вимоги, про футбольне майбутнє доведеться забути. Прикладів тому - море...

- У ваші обов'язки входить робота з молоддю з другої команди?

- Поза сумнівом, нам дуже важливо знати, хто знаходиться у розпорядженні Геннадія Литовченка і Юрія Калітвінцева, а також тренера молодіжного складу Володимира Мунтяна. Важливо не пропустити талановитих зірочок, уважно спостерігати за кожним, допомагаючи справою і порадою як на тренуваннях, так і в житті. Це теж дуже важливий напрям в моїй роботі в «Динамо».

- Згодні, що по грі команда поступово стає схожа на «сьомінський» «Локомотив» зразка минулого десятиліття?

- Схожість є, але це не копія. Адже реалізують тактичні задуми тренера гравці, в кожного з яких свої можливості. У роботі Юрія Сьоміна є давно вибрана чітка канва. Цю ситуацію можна порівняти з новорічною ялинкою: як її прикрасиш, такий вигляд вона і прийме.

- Ви працювали з клубами і збірними в Росії, Китаї, ОАЕ, Іраку. Тепер доля надала шанс попрацювати і в Україні...

- До речі, така пропозиція від українців мені вже поступала. У 1989 році в чвертьфіналі юніорського чемпіонату світу збірна СРСР вигравала в Нігерії - 4:0, проте дозволила їм зрівняти рахунок, а потім поступилася в серії пенальті. Федерація прийняла рішення усунути мене від роботи, і тоді мені подзвонив Валерій Лобановський. Тренер «Динамо» пропонував очолити один з українських клубів, але тоді через різні обставини не склалося. Пам'ятаю, зупинив вибір на клубі з ОАЕ, потім - збірній Іраку. Отже в Україні, можна сказати, виявився з другого заходу. Команда