Сенегальський захисник київського «Динамо» Папа Діакате розповів про те, як попав в український клуб, чому ипйже не покинув його, і про тк, хто для нього є еталоном захисника.
«Тренери «Нансі» помітили мене по виступах за збірну Сенегалу, складену з 14-річних футболістів. Щоправда, з першого разу не вдалося отримати згоди моєї мами. Буквально за декілька років до цього ми залишилися без батька і вона переживала за мене. Втім, після повторної розмови з нею і моїм братом мені вдалося вмовити її. З цього моменту почалась моя професійна кар'єра
У юнацькій команді «Нансі» моїм тренером був гравець «Динамо» 80-х років Олександр Заваров. Мені дуже подобався його стиль роботи. Він тренер вільних поглядів, ніколи не впускав можливості пожартувати з гравцями. Заваров любить технічних і думаючих гравців. Я по-справжньому радтй, що мені пощастило попрацювати під його керівництвом.
Звичайно, перш ніж прийняти пропозицію «Динамо», обговорював її із Заваровим. Ми разом переглядали матчі Ліги чемпіонів за участю «Динамо», він мені розповідав про «Динамо» і говорив, що це великий клуб.
Головною причиною моєї згоди перейти в «Динамо» стала клубна інфраструктура. Коли я приїхав сюди, я був вражений масштабами тренувальної бази. В світі дуже багато клубів високого рівня, що досягають великих успіхів і що виграють престижні турніри, але у них немає такої інфраструктури! Крім того, мені дуже подобається прагнення команди вигравати в кожному матчі. У «Нансі» нічия на сильний клуб вважалась успішним результатом.
Скажу відверто, минулої осені, після двох важких травм були думки покинути «Динамо». Думав, не доля тут грати, треба йти. Психологічно було дуже важко. Але я сказав сам собі, що це не найстрашніше в житті. У мене з'явилося більше часу, який я міг провести зі своєю сім'єю. Крім того, мені дуже допомогли президент, доктори і масажисти «Динамо».
Для мене еталоном захисника є Паоло Мальдіні. За свою кар'єру він зібрав безліч винагород і трофеїв, проте в кожному матчі і турнірі він прагне лише до перемоги, що викликає у мене пошану. Втім, кар'єра Мальдіні наближається до завершення... На даний же момент сильний захисник – це Фабіо Каннаваро, до речі, також італієць. Мені імпонує його стиль гри.
На жаль, рівень чемпіонату Сенегалу недостатньо високий. Це пов'язано з тим, що немає футбольних структур, які серйозно зайнялися б організацією турніру. Саме тому всі місцеві футболісти мріють виступати в європейських клубах. Можливо, коли-небудь я повернуся до Сенегалу. Але не грати, а допомагати розвивати місцевий футбол – особливо, дитячий. Вже зараз заради цієї мети функціонує мій фонд, який допомагає дітям вулиці», – розповів Діакате в інтерв'ю клубному журналу київського «Динамо».