Ана Івановіч. Що очікує на сербську красуню? + ФОТО

Головні — Середа, 07 Жовтень 2009, 22:52 — Юра Буджерин Переглядів: 1973

Поділитись:

У червні 2008 року після відходу Енен і перемоги в Парижі від Ани Івановіч очікували, що вона стане свіжим і щасливим обличчям жіночого тенісу. Після її мук в 2009 році виникло питання, а чи ми хочемо, щоб вона стала тим, ким по суті своїй не є? Сьогодні Ана - не тільки не лідер, але навіть не входить до топ-10. Однак, її доля дуже цікава багатьом.

Корт № 4 на Уїмблдоні розташований в самому центрі стадіону і завжди відрізняється інтенсивним рухом навколо нього, але в перший вівторок нинішнього турніру він буквально розійшовся по швах. Численні вболівальники притиснулися пліч-о-пліч на кам'яних трибунах, які знаходяться з правого боку від корту. Ще кілька рядів виросли за заповненими дерев'яними лавками, які розташовані від цього корту з лівого боку.

Шанувальники, що спізнились на теніс марно намагалися щось розгледіти, піднявшись на вшпильки, і ловили будь-які крихітні миті крізь натовп, що стояв перед ними. Добре виховані тенісні глядачі, звісно ті, які могли спостерігати за тим, що відбувається, з ентузіазмом плескали після кожного точного високоякісного удару і замовкали, створюючи напружене затишшя перед розіграшем ключових очок. Хоча були й такі емоційні юнаки, які люто свистіли і кричали після кожного розіграшу.

Молоді та старі, ввічливі і не дуже, хлопці в якомусь бруднуватому одязі і пані в досить вишуканих нарядах, всі вони зібралися на корті № 4, щоб побачити ближче Ану Івановіч. Зазвичай гру чарівної екс-першої ракетки світу можна було побачити тільки на центральних аренах з дорогими квитками, але в 2009 році її зірка настільки потьмяніла, що навіть прості смертні отримали можливість спостерігати за нею на другорядних кортах.

Атмосфера, як це вже було багато разів на її матчах цього року, ставала все більш двозначною.

З одного боку, просто фізично відчувалося електрична напруга, що виходила від нездорового інтересу натовпу, а сонце, що заходило, грайливо мерехтіло на довгому темному волоссі Анни, її бездоганному білому тенісному вбранні та шовковистою загорілої шкірі. З іншого боку, було присутнє і панічне відчуття, що насувається катастрофа, складалось враження, що сербка не грала в теніс, а невпевнено крокувала по канату, розташованому над величезною прірвою, і в будь-який момент вона може зірватись в безодню.

Страх глядачів був цілком обргрунтований і зрозумілий. Адже цей матч повинен був стати прохідним, цілком звичайним для першого кола, проти 58-ї у рейтинзі Люсі Градецькій. Проте у вирішальному сеті рахунок виявився рівний - 6:6. Івановіч ніяк не могла підкинути м'яча при подачі: то вона підкидала м'яч занадто далеко назад, то занадто далеко вперед, - ніяк не могла зловити свій ритм. Тож її удари на задній лінії виходили також якимись капризними.

Іноді їй вдавалося ідеально вбити бекхенд в самий кут корту. Але через хвилину в такій самій ситуації її ракетка робила дивний рух і продовжувала стрілянину по горобцях. Тим розіграшами Івановіч підбадьорювала себе традиційним стисненням кулачка після виграшу очка і шукала поглядом, сповненим відчаю і благання про підтримку, свою сім'ю після кожного програшу.

Усе відбувалося зовсім не так, як очікувалося. Адже корт № 4 - це своєрідна межа між шоу-кортами, на яких грають зірки, і другорядними далекими кортами. І це зовсім не те місце, де більшість з нас очікувала побачити 21-річну Івановіч у 2009 році.

Вона була гравцем, який вже в 17-річному віці надав жіночому туру відчутний імпульс своєю потужною грою на задній лінії. Потім Анна терпляче піднімалася в рейтингу сходинка за сходинкою. Протягом наступних чотирьох років Івановіч змогла згладити невідповідність між своїми довгими кінцівками й малоефективними ударами із задньої лінії, оволоділа більшістю ударів, що складають технічний арсенал сучасного тенісу, і продовжує залишатися однією з найнебезпечніших тенісисток, що володіють недосяжними для суперниць ударами.

Проте залишається відкритим питання: невже ця мила і завжди усміхнена сербка як і раніше, збирається боротися за вершину світового жіночого тенісу з Марією Шараповю, Вінус та Сереною Уїльямс, а також бельгійки Кім Клійстерс та Жюстін Енен, що повернулись?

Невже в неї залишилося бажання для жорсткої конкуренції з ними та іншими юними даруваннями?

Керівництво WTA Tour сподівається на це, і важко їх у цьому звинувачувати. Всі останні роки вони шукали нову кров і знаходили з великими труднощами. З десятків кандидаток, які дебютували в цьому десятилітті, тільки одина Шарапова виявилася справжньою зіркою, здатною підтримувати високий рівень протягом тривалого періоду часу.

Перед 2008 роком Івановіч нікому не здавалася "вбивцею". Це останнє слово, що може прийти на думку, коли ви послухаєте її щебетання на прес-конференціях. Але робота з Свеном Гренефельд довела, що Анна - дуже сумлінна та амбіційна учениця. Вона вийшла у фінал Відкритого чемпіонату Австралії, а через чотири місяці виграла свій перший мейджер на кортах "Ролан Гаррос", не задовольнившись тільки статусом знаменитості і солідним банківським рахунком, стала першою ракеткою світу. У той момент здалося, що жіночий теніс нарешті придбав нове, свіже обличчя, що дає можливість дивитися в майбутнє з оптимізмом і з точки зору маркетингу.

На жаль, Івановіч боролася з травмою пальця все літо 2008 року і змогла до канікул виграти ще тільки один турнір. У новому сезоні справи пішли не краще, і за перші сім місяців 2009 року не вдалося виграти жодного турніру. Як і на корті № 4 на Уїмблдоні, вона виглядала не як майбутня чемпіонка, а як людина, яка просто намагається виплутатися зі складної ситуації.

Так хто ж вона насправді? Чи судилося було Івановіч взагалі домінувати? Навіть розмовляючи з нею, не можливо знайти ключ до розгадки. Цієї весни в Індіан-Уеллсі вона була такою ж простою і оптимістичною, як завжди. На її обличчі завжди відображаються щирість і гарний настрій. "Привіт, я Аня", - каже вона з усмішкою і потискає руку. Про це не варто було згадувати, якби не факт, що стандартне привітання представника преси з боку професійних гравців зазвичай відбувається у гробовому мовчанні і неохочим кивання.

Зовсім не так у Івановіч, яка навіть питання слухає, повна ентузіазму. Вона просто щаслива, коли може докладно розповісти про все, що вона любить. Вона любить Сполучені Штати, де "такі хороші люди". Вона любить Каліфорнійську пустелю", де є час побути з самою собою". Вона любить таких артистів, як Девід Грей і Джон Майер. "Тому що я романтична натура", - говорить вона, сміючись. У різний час Івановіч зізнавалася в любові до гри в нарди, судоку, американських гірок, вченням Далай-лами і ... тенісним тренувань.

"Іноді мені хотілося б піти і сховатися де-небудь, де ніхто мене не знає, - говорить Івановіч сміючись. Теніс як вид спорту дуже підходить їй як любительці побути на самоті. - Але я знаю, що не можу просто так зникнути", - додає Івановіч, хоча думки піти з тенісу за останній рік кілька разів приходили їй на думку.

У лютому, щоб покінчити з своєю нерішучістю, Івановіч найняла Крейга Кардона, колишнього тренера Мартіни Навратілової. Здалося, що це буде переможний союз - перший раз в сезоні-2009 в Індіан-Уеллсі Анна вийшла у фінал.

Але потім на п'яти турнірах вона не змогла дійти навіть до чвертьфіналу. Особливо чутливою була поразка від Вікі Азаренко на "Ролан Гаррос". Івановіч вилетіла з топ-10 і після турніру розійшлася з Кардона.

Можливо, Даррен Кехілл, який разом з Гренефельд тренує тепер Анну, зможе допомогти їй знову знайти свою кращу форму. "Її подача викликає занепокоєння, - говорить Кехілл. - Є технічна проблема з підкиданням м'яча, вона багато працювала, щоб її виправити. Подача - це не просто ще один удар. Якщо ви не можете його контролювати, то це може вплинути на втрату контролю над всією грою".

Той, хто давно спостерігає за Анною, міг би додати, що стиль Івановіч заснований на грі на задній лінії, яка часто дає збої, і що вона не має стартової швидкості Вінус Вільямс або такої прекрасної роботи ніг, як у Олени Янковіч. Але які б не були перешкоди на її шляху, ми можемо продовжувати вболівати за неї. Мало хто буде сперечатися, що теніс не став краще без перемог Анни Івановіч. Коли вона спрямовується вперед, наносячи атакуючі удари, або заливається переможною промовою, вона робить свій вид спорту привабливішим, приносить людям задоволення, радість і щось таке, що можна любити.

sporttabloid.com.ua

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Ана Івановіч, теніс, фото