Мірча Лучеську про виступ збірної Ромунії на ЄВРО-2008

- Якщо говорити в цілому, доречно нагадати, що наша команда показала дуже добрий результат ще у відбірковому циклі, випередивши там голландців. Це зумовило для тренерів програму підготовки до фінального турніру, а для футболістів - настрій на гру в Австрії і Швейцарії. Погодитеся, мої співвітчизники не відчували себе ізгоями в "групі смерті", вони абсолютно на рівних билися з чемпіонами і віце-чемпіонами світу, що можна поставити їм в заслугу.

- Проте з групового турніру не вийшли. Що перешкодило?

- Очевидно, що збірна Румунії не належить до суперкоманд, в яких невдала гра однієї зірки компенсується зусиллями інших. У нападі наша команда виявилася надзвичайно залежною від Адріана Муту, єдиного форварда європейського рівня, який є у розпорядженні Віктора Піцурке. Муту дуже старався і по частині самовіддачі не заслуговує на претензії. Проте наш ключовий нападаючий підійшов до турніру не в кращій формі. Тому не лише не зумів, що називається, стрибнути вище за голову, але і, що найсумніше, не обіграв в потрібний момент Буффона з 11-метрової відмітки. Цей драматичний епізод під кінець матчу з Італією, думаю, дуже боляче ударив по моральному духу румунських гравців, які начеб вже тримали в руках птицю успіху і в останню мить самі ж її відпустили. На жаль, на цьому чемпіонаті індивідуальні промахи футболістів дуже часто стають фатальними для їх команд. Немислиму, здавалося б, помилку воротаря такого рівня, як Петро Чех, в матчі з турками можна вважати класикою цього "жанру". Повертаючись до збірної Румунії, скажу, що вона продемонструвала на Euro хорошу організацію гри, якої прагнула дотримуватися і в матчі з голландцями, але тут цього виявилося мало. Потрібно було ризикувати, чого, на жаль, не сталося.

- Які команди доки особливо сподобалися на турнірі?

- В першу чергу, зрозуміло, Голландія - поки вона виглядає непереможною. Дуже симпатично виглядають іспанці, португальці, хорвати. Тренерам цих збірних більшою мірою, як колегам, вдалося добитися ігрової гармонії, взаємозамінюваності футболістів на ключових позиціях, хорошого балансу між обороною і атакою. На мій погляд, визначають на цьому чемпіонаті стали дві речі: індивідуальна майстерність футболістів і тренерське мистецтво збудувати команду належним чином, виходячи з можливостей кожного гравця. У кого це виходить та ще й фортуна не відвертається, той і продовжує дорогу вгору. На важливості тренерської складової акцентую увагу ще і тому, що в рульових збірних, що приїхали на чемпіонат, було дуже мало часу, щоб побудувати надійну оборону попрацювати над тактикою. Одні команди майже не поміняли склади, з якими вони пробивалися у фінальний турнір, інші, навпаки, здійснили серйозну кадрову ротацію. А збірні Австрії і Швейцарії на правах господарів чемпіонату і зовсім не проходили відбір, обмежувалися товариськими матчами. В результаті обидві команди надто пізно "прокинулися".

"Спорт-експрес"