Симонян: Що стане головною родзинкою ЧС-2010 - говорити ще рано

Заслужений тренер СРСР Микита Симонян на сторінках авторитетного видання "КОМАНДА" поділився своїм враженнями від минаючі в ЮАР чемпіонату світу:

 

- У кожного чемпіонату світу своя історія. Усі попередні фінальні турніри володіли своєю неповторною аурою і тепер назавжди асоціюються з якимись пам'ятними подіями: першість 1958 року - це явище світу приголомшливих бразильців на чолі з Пеле; фінал 1966-го - тріумф родоначальників футболу і прапорець Тофіка Бахрамова; в 1982-му - обережні італійці та блискуча гра Діно Дзоффа і так далі...

Упевнений, що напевно закарбувалися в пам'яті молодих уболівальників і нинішній світовий форум. Що стане його головною родзинкою - говорити ще рано. На даний момент в наявності нищівних фіаско команд, які вигравали чотири роки тому в Німеччині. Один за іншим Південну Африку залишили спочатку віце-чемпіон, а потім і діючий чемпіон світу.

 

Те, що сталося з «трибарвними» під керівництвом Раймона Доменека, а також «Скуадри Адзурри» під початком, напевно, найбільш авторитетного фахівця в світовому футболі Марчелло Ліппі, можу пояснити психологією, а також відсутністю систематизованого підходу у підготовці команди, перед якою стоїть мета перемогти.

 

З приводу виступу французів взагалі доводиться шкодувати: колектив, що володіє набором дуже кваліфікованих гравців, на цьому турнірі просто йшов на автопілоті... Доменек, формально перебуваючи біля керма, на мій погляд, абсолютно не впорався зі своїми функціями тренера і, головне, педагога. Що стосується апеннінцев, то у них зараз зміна поколінь, однак це не знімає відповідальності з Ліппі. Втім, наставнику чемпіонів світу-2006 треба віддати належне - він не став ховатися за спинами футболістів, а узяв всю провину на себе.

 

Думаю, не тільки я звернув увагу на оглушливі провали на нинішньому чемпіонаті європейських команд. Це раніше та ж "Скуадра Адзурра" могла спокійно вибудовувати свою улюблену систему "Катеначо", за якою італійців дізнавалися у всьому світі, і спокійно вигравати на контратаках. Зараз так навчилися грати всі - і Парагвай, і Мексика, і Нова Зеландія...

 

Варто особливо сказати про національній команді Японії. Ще зовсім недавно в цій країні піднімали футбол закордонні тренери, в тому числі й наші, вітчизняні. Однак не здивуюся, якщо пройде ще кілька років, і на Країну сонця, що сходить вже ми будемо рівнятися в плані тактики, функціональної підготовки, організації тренувального процесу... А в плані дисципліни, додам, нам треба рівнятися на них вже зараз!

Найбільше враження справив Кейсуке Хонда, що є делегатом, нагадаю, російської Прем'єр-ліги. Зізнаюся - хоч душею і серцем я був і залишуся спартаківців, але не можу не захопитися точкової селекцією московського ЦСКА. З придбанням цього півзахисника армійці потрапили в яблучко. Підозрюю, що перемогою над данцями успіхи японців на цьому чемпіонаті не закінчаться...

Пресслужба ФК "Динамо" (Київ)