Пітбуль заговорив. Хунтелар і Снейдер - не зірки

FIFA.com: Едгар, в наступному році ви плануєте продовжити кар’єру футболіста?

Едгар Давідс: Можливо

Чого ви очікували, коли поверталися в Голландію?

Я хотів виграти чемпіонат. Також мені дуже хотілося попрацювати з Хенком тен Кейтом. Після одинадцяти років, проведених за кордоном, у мене все ще залишилося бажання і амбіції проявити себе, але у зв'язку з постійними травмами і відходом гравців "Аяксу" цього року не вдалося завоювати золото. В нас виявилося недостатньо сил і ресурсів для досягнення поставленої мети. Крім того, "Аякс" – команда молода, не зовсім досвідчена, що інколи негативно позначалося у вирішальних матчах.

Голландська ліга сильно змінилася за час вашої відсутності?

Так, звичайно! Мене вразили дві речі. Перша – це стадіони. Вони стали сучасними, повністю пристосованими для футболу. Якщо порівнювати з тим, що було раніше – це небо і земля. Особливо це стосується "Амстердам Арени". Ну, і друга – рівень клубів істотно підріс. Тепер без бою не здаються навіть аутсайдери, я вже не говорю про "середнячків". Всі команди підрівнялися, і зараз вже немає явного лідера, який би домінував впродовж всього року і куди б прагнули перейти юні таланти з інших команд. Коли я був гравцем "Аякса" все було по-іншому.

Вам подобається прізвисько Пітбуль?

Ні, я його не люблю. На початку кар'єри, коли мені його дав один з перших тренерів, я сприймав його позитивно. Він дав мені його, тому що я ніколи не дозволяв суперникові обіграти себе. Я приклеювався до гравця і наздоганяв його, якщо йому вдавалося втекти від мене.

Ви грали в англійські лізі, яку тепер вважають найсильнішим чемпіонатом світу. Ви часто згадуєте про час проведений в Англії?

Це дуже важкий чемпіонат, де немає жодного легкого суперника. Будь-яка команда могла обіграти будь-яку, і при цьому в кожного клубу були два рівноцінні склади. Коли ми грали в гостях, нам доводилося виходити на поле з думками про те, що ми воїни, що йдуть на останній бій. Особливо це стосується ігор проти "Тотенхема". Але те ж саме можна сказати і про "Уіган", навіть при тому що це середняк.

Едгар, ви граєте на позиції, яка за останні роки сильно змінилася, та й ви за цей час виконували різні ролі, в залежності від потреб команди. Що ви взяли для себе?

Це було логічно. Зараз вже не залишилося великої кількості опорних півзахисників старої школи, як Клод Макелеле. На даний момент він найкращий на своїй позиції. Його класичний стиль гри залишається незмінним впродовж багатьох років, але при цьому він все ще ефективний. Я починав грати в "Аяксі" при схемі 4-3-3 на лівому фланзі. Я закривав всю бровку – мені потрібно було встигати однаково добре атакувати і захищатися, саме завдяки цьому я став гравцем, що повністю сформувався. Пол Скоулз і Стівен Джеррард починали свою кар'єру на тих же позиціях, і вони все ще ефективні – ви можете переконатися в цьому, поглянувши будь-яку гру з їх участю.

Поговоримо про чемпіонат Європи-2008. Збірна Голландії часто не входить в список фаворитів турніру. Але публічні заяви і атмосфера в команді останнім часом, вселяють певну віру і надію. Як гадаєте, Голландці після 20 років можуть знову завоювати трофей?

Якщо наша збірна зможе вийти з "групи смерті" (інтерв'ю відбулося до матчу з Францією, після якого голландці вийшли в чвертьфінал. - Прим. автора), я упевнений, що вона зможе виграти Кубок Європи. Рівень гравців збірної зараз дуже високий. Якщо голландцям вдасться пройти таких серйозних суперників як Франція і Італія, навряд чи хтось зможе встати на їх дорозі. Команда зробила висновки з помилок, зроблених за останні роки, і готова до штурму нових висот.

Ваш друг Будевейн Зенден говорив, що невдачі збірної обумовлені тим, що вболівальники постійно вимагають від неї показати видовищний футбол. Ви згідні з ним?

Тричі поспіль на великих турнірах, починаючи з Євро-1996, ми програвали в плей-офф в серії пенальті. У кожній з цих ігор ми були близькі до перемоги, але у нас щось не складалося, і все закінчувалося серією одинадцятиметрових. Пенальті – це лотерея, тому я б не став списувати наші невдачі на уболівальників. Про це важко судити.

Ви були частинкою видатного голландського покоління, на ряду з Денісом Бергкампом, Кліренсом Зейдорфом, Патріком Клюйвертом, Філіпом Коку, братами де Бур і Едвіном Ван дер Саром. Ви не вважаєте проблемою таку кількість зірок в одній команді?

Коли у вас в команді надто багато зірок, це, безумовно, створює додаткові проблеми. В кожного з них свій характер, і для того, щоб впоратися зі всіма, потрібно дуже багато сил, а це неймовірно важко. У 1998 році у нас в команді була когорта гравці провідних європейських клубів – "Барселони", "Мілану" і "Манчестер Юнайтед". Але в нинішньої команді немає нічого спільного з тією збірною, у них немає таких проблем, які були у нас.

Але зараз в складі є Рууд Ван Ністелрой, Клас-Ян Хунтелар, Уеслі Снейдер.

Можливо, про Рууда я б сказав, що він зірка. Але Хунтелаар доки нічого не виграв в Європі, а Снейдер провів всього лише один сезон в мадридському "Реалі", а цього недостатньо. У 1998-у в нас в команді були гравці з величезним досвідом виступів на міжнародному рівні. Повторюся, але порівнювати ту збірну з нинішньою безглуздо. Зараз за збірну Голландії виступають молоді, голодні до перемог гравці. У цьому їх головна перевага перед нами.

Вас не викликають в національну збірну вже більше трьох років. У вас є цьому пояснення?

Я добре пам'ятаю кожен день, прожитий із збірною, кожен момент – і хороше, і погане. Ми вчилися на своїх помилках. Минуле може впливати на майбутнє, і в цьому є своя краса. Коли ви закінчуєте один розділ, ви починаєте інший, який проходить під впливом того, що ви тільки що пережили.

Ви ще не награлися, у вас залишились цілі, яких хочеться досягти?

Звичайно, інакше мені б варто було завершити кар’єру! Поки я отримую задоволення від гри і в мене є бажання щось виграти – я не піду.

FIFA.com, Championat.ru