Олег Лащук став новим директором ФК "Львів"

Новим директором футбольного клубу «Львів» став Олег Лащук.

Народився я у Стебнику, потім сім’я переїхала у Дрогобич, а з 3-го класу уже у Львові, – розпочав розповідь про себе Олег Миколайович.

Я мешкав біля стадіону «Дружба» (тепер – «Україна»). Зранку до вечора ми з хлопцями бігали на запасному полі.

Ніколи не був професійним футболістом, завжди – любителем, тобто на футбол дивився з точки зору глядача, простого вболівальника.


Тому футбол знаю з дитинства як поціновувач цього виду спорту. До 2000-го жив, учився, працював у Львові, потім переїхав до Києва.

Коли зрозуміли, що з футболом пов’яжете своє життя більш професійно?
Тісніше футболом я з колегами зайнявся з 2004-го року, коли організовували перші турніри.

Працюючи в Києві, я активно долучився до розвитку студентського футболу у Всеукраїнській футбольній асоціації студентів. Зараз я в ній перший віце-президент.

На початках я вникнув у цю тему з точки зору самого функціонування футболу, побачив, що у студентського футболу є свої особливі перспективи.

Ми запустили постійно діючий чемпіонат – студентську футбольну лігу.

На пост-радянському просторі це унікальний проект, оскільки за масштабами ніде тоді подібних змагань не існувало.

Проходить він за схемою «осінь – весна», беруть участь навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації.

Переможець щороку представляє Україну в європейському студентському чемпіонаті. У 2008-му році ми вибороли право проводити цю першість у себе, в Києві та Київській області.

Взяло участь 24 чоловічі команди і 12 жіночих. Перше місце посіли французи. Друге – студенти МАУП, третє – представники Івано-Франківська.

Рівень проведення змагань був дуже високим, що відзначили учасники та фахівці з усієї Європи.

Навіть цього року німці, які отримали право на проведення фінальної частини, вирішили відмовитися від нього, оскільки, за їх словами, настільки високий рівень, що був в Україні минулого року, вони забезпечити не можуть.

Тому чемпіонат 2009-го року проводили у резервному місті – польському Вроцлаві. Це місто стало для нас щасливим – наші студенти посіли дві перші позиції.

Тернопільський державний університет у фіналі виграв в Інституту нафти і газу з Івано-Франківська з рахунком 1:0.

Взагалі, український студентський футбол розвинувся досить серйозно. Свідченням тому і друга поспіль перемога наших студентів на Універсіаді.

Два роки тому ми виграли у Бангкоку, а в липні тріумфували у Бєлґраді. Як бачите, у студентському футболі у нас максимальні досягнення.

За рахунок чого, на Вашу думку, вдалося досягнути цього?
Тільки за рахунок того, що всі люблять футбол, хочуть чогось досягнути у ньому.

Молоді спортсмени-студенти та амбіційний колектив Всеукраїнської футбольної асоціації студентів (ВФАС) не мають значних фінансових мотивацій, але прагнуть заявити про себе і досягають серйозних результатів. Особисто для мене це найбільший досвід у футболі.

А як розпочалася співпраця з футбольним клубом «Львів»?
Ми з Юрієм Кіндзерським знайомі з того часу, коли проводилася фінальна частина чемпіонату України серед студентів. Тоді орендували стадіон «Княжа» у Щасливому.

Після цього дуже часто спілкувалися на футбольні теми. Оскільки ми обидва львів’яни, то, звісно ж, проблеми розвитку саме львівського футболу нам не були чужими.

І у процесі цих розмов ми знайшли спільні точки зору, домовилися про те, що тісніше попрацюємо з клубом. Таким чином я опинився тут.

У Вас уже є досвід організаційної роботи у футбольних структурах, адже Ви працювали у Національному агентстві «Євро-2012».
Так, з першого дня існування цієї структури я займався її розвитком та співпрацею з регіонами.

У нас був молодий колектив, ми попрацювали там тільки рік, згодом цю структуру реорганізували.

Але досвід роботи, знайомство з підходами до організацій турнірів найвищого рівня, вимог УЄФА, системою співпраці з державними органами, я переконаний, придасться мені у подальшій роботі.

Добре знаю питання навколо Євро-2012, вимоги, які висуваються безпосередньо до Львова у цьому плані.

Усвідомлюю, наскільки це все залежить від приватних інвесторів, адже держава фінансує лише певні частини, а 80 відсотків лягає на плечі приватних інвесторів.

Зрозуміло, що мені цікаво реалізувати свої ідеї, перейти від глобальних масштабів, які були в Національному агентстві з Євро-2012, до реальної роботи у конкретному напрямку, що дає свої результати.

Якщо взяти місто Львів, то тут багато великих футбольних і спортивних об’єктів, у яких бере участь футбольний клуб «Львів» і багато на що впливає.

Тому вимальовується чимала перспектива. Навряд чи у найближчі часи будуть такі можливості розвитку футболу й індустрії навколо нього, як тепер.

Які завдання перед собою ставите у футбольному клубі «Львів»? З чим прийшли сюди і чого прагнете досягнути?
Потрібно максимально виконати завдання, які переді мною поставили. А також використати досвід, який я маю, – у житті, в управлінні, в бізнесі, та й безпосередньо в футболі.

Основне і найперше завдання – це Прем’єр-ліга. Ми повинні повернутися командою у вищий дивізіон українського футболу.

По-друге, треба побудувати інфраструктуру у вигляді тренувальної бази.

Крім того, ми маємо якнайтісніше співпрацювати з нашою владою у питаннях будівництва стадіону до Євро-2012, щоб у перспективі мати можливість виступати на ньому.

Третє – робота самого колективу, щоб це був європейський клуб з європейським підходом до роботи, із солідною селекційною роботою, з широко розгалуженою структурою дитячо-юнацького футболу.

Розумію, скільки треба зусиль, часу і коштів для того, щоб виховати футболістів.

Це складний процес, адже потрібно, крім футбольної складової, виховувати у молодих людей якості, завдяки яким вони могли б сповна реалізувати себе.

fclviv.com.ua