Йожеф Сабо: Не люблю привітань від людей, які говорять не від чистого серця

29 лютого свій день народження відсвяткує заслужений тренер України Йожеф Сабо. Легендарний екс-наставник збірної відзначає "подвійний" вік. За кількістю високосних років Йожефу Йожефовичу всього 18 років, хоча за паспортом - всі 72.

- У Вас день народження за календарем - раз на чотири роки. Як його святкуєте?

- Не люблю його святкувати, зараз відпочиваю в Карпатах, в глушині. Тут нікого немає. Прекрасний ліс, білий-білий сніг. У мій день народження до мене приїдуть справжні друзі, привітають мене щиро, від душі. Не люблю привітань від людей, які говорять не від чистого серця. Не люблю себе піарити, не вставляю у вуха кільця, не надягаю червоні штани та жовті майки. Я нормальна людина, не люблю гучні святкування.

- А як святкуєте в не високосний рік?

- Зазвичай 1 березня. Але так само, як і зараз, їду кудись. Практично ніколи не відзначаю день народження в Києві.

- Якщо порахувати ваші роки за календарем, вам виповнюється 18 років. На скільки років почуваєтеся?

- Не можу сказати, що на 18, але на лижах катаюся. До речі, вважаю себе професіоналом гірських лиж, вже років 12-13 їжджу в Австрію. У відпустку обов'язково вибираюся туди. У Карпати теж, буває, приїжджаю. Піднятися на гору, спуститися, подихати свіжим повітрям - це прекрасно. Тут давно не було стільки снігу, як зараз.

- Людей, які народилися 29 лютого, називають обраними. Як вважаєте, на вашу успішну футбольну кар'єру вплинула дата народження?

- Не знаю. У всякому разі, я сам собі пробивав дорогу. Щасливий, що в дитинстві знайшлася людина, яка побачила мій потенціал. У цьому справді пощастило. Це був тренер, колишній футболіст, він грав в Угорщині. Тоді в Ужгороді не було команд, він займався зі мною індивідуально. Після школи я сідав на велосипед і їхав на стадіон "Спартак". У 14-15 років я вже грав за дорослу команду на першості області. Старші гравці мене ображали, але я бився, кусався і чинив опір. Завдяки цьому я став сильнішим і всього добився сам. Мені ніхто не допомагав. Я маю на увазі блат і все інше. Я про це говорю батькам, які звертаються з проханням допомогти, показати футболіста. Люди добрі, у футболі блату не буває. Футбол - як відкрита долоня: футболіст вийшов, що вміє, то і показує, не вміє - не показує.