Поїздка футболістів на гру це завжди можливість розслабитися і спробувати забути про хвилювання перед важливим поєдинком.
Якщо матч домашній, то команду везе клубний автобус, з яким пов’язано багато забобонів. Наприклад, гравці ніколи не будуть мінятися місцями після виграного поєдинку, а якщо матч програли, то, найімовірніше, не сядуть у тому ж порядку, що раніше. Тренер завжди заходить у салон останнім і після нього вже ніхто не має права приєднатися до команди. Через це з футболістами доволі часто траплялися курйозні випадки.
Всім відомо про сувору натуру Валерія Лобановського. Він дуже серйозно ставився до дисципліни і закривав двері автобуса для тих футболістів, хто прибігав до пункту збору після нього. А далі вже хоч проси, хоч моли, а Валерій Васильович до автобуса не впустить. Тоді й доводилось бідолашним гравцям брати таксі, платити водію потрійну суму і навздогін гнатися за клубним засобом пересування. Та проїхати по Києву – це ще півбіди і перехопити своїх справді можна.
Набагато важче доводиться гравцям, котрі захищають кольори московських клубів. Загальновідомо, що таксі Москва – це бренд не лише хорошого сервісу, але й доволі тривалих тягучок. Тому там за автобусом, котрий супроводжують машини з блимавками, особливо не розженешся. Так от, російський футбoл знає випадки, коли футболісти поспішали на власну гру на метро, адже це в столиці Росії реально найшвидший транспoрт.
Все стає набагато простішим у випадку з виїзним поєдинком. Якщо дорога близька, то добираються теж автобусом. У випадку тотального безгрошів’я у клубі в хід йдуть потяги з плацкартними вагонами. Так, до слова, взимку їхала до Києва "Говeрла", а В’ячеслав Грозний скаржився, що гравці елементарно померзли у вагонах без опалення.
Якщо ж команда заможна, або дорога реально далека, то в хід йдуть чартерні літаки. Тут теж не чекають тих, хто запізнився, але з’являється інший фактор. Славнозвісний нідерландець Денніс Бергкамп навідріз відмовлявся подорожувати літаком, адже панічно боявся того, що небесний лайнер може розбитися. Виходів було всього два. На близькі відстані Денніс їздив автобусом або швидкісним потягом, а от якщо потрібно було перебратися через Атлантичний океан, то він традиційно залишався у Британії і чекав на свій "Арсенал" вдома. Так чи інакше, способів приїзду на виїзні матчі існує доволі багато. Але це все не так важливо, як результат майбутнього поєдинку. Адже якщо команда перемагає, то пересуватися можна і потягом. Тим більше, якщо це на фарт.