Михалик: Підійшла в Москві бабця, обізвала "хохлом"

Колишній гравець київського "Динамо", а тепер - московського "Локомотива" Тарас Михалик трохи вражений відношенням до нього у столиці Росії.

- Тарас, кілька тижнів тому вам виповнився 31 рік. Як відзначили день народження?

- Без урочистостей: летів з "Локомотивом" в Уфу та готувався до гри з місцевою командою.

- У київському "Динамо" прийнято дарувати імениннику футболку і м'яч з автографами всієї команди. Як з цим справа в "Локо"?

- Нічого такого. Просто привітали на словах.

- Ну, подарунки хоч в день народження були?

- Від дружини. Назвемо це екіпіровкою для полювання.

- До речі, влітку ви нам розповідали, що вдало сходили на лося. З того часу вдавалося вибратися на полювання?

- Ось буквально недавно. Правда, невдало. На мене з Серьогою Ткачовим лось не вийшов, а товариші, на яких вийшов, промахнулися. Що ж, значить, так треба. У тварини теж повинен бути шанс.

- З ким полюєте?

- У нас є масажист в команді, який вже років двадцять ходить на полювання. Це він нам місця в Москві показав. А з футболістів - Ткачов, з яким ми одночасно прийшли в "Локомотив". Для риболовлі компанія побільше. Там і Павлюченко, і Шишкін, і багато інших хлопців. Якимось супервиловом не можу похвалитися, але судака кілограма на три одного разу зловив.

- Як пристосувалися до московських корків?

- Якщо тренування на заміській базі, то дорога не така й довга, адже до обіду всі, навпаки, їдуть до Москви. Але якщо тренування на стадіоні, на півтори-дві години в корку можна застрягти. Як і в Києві, частенько користуюся метро. Це найнадійніший транспорт.

- В останніх матчах у вас стабільне місце в основі. Але місяць тому пройшли чутки, що вас не влаштовує кількість ігрового часу і ви можете покинути "Локомотив" ...

- Поживемо - побачимо. Зараз я гравець "Локо". На майбутнє - не загадую.

- Тим часом вас вже встигли в "Металіст" посватати ...

- Приємно, що про мене пам'ятають. Але - ні, ніяких пропозицій не було, ні з ким не спілкувався.

- Як вам працюється під керівництвом нового тренера "Локо" Міодрага Божовіча?

- Цікаво. Всі тренування - з м'ячем. Із почуттям гумору людина, знає, як розрядити обстановку.

- Недавно в телеефірі йому довелося відбиватися від критики Василя Уткіна, пов'язаної з вашою персоною. Мовляв, Михалик зупиняє м'яч в чотири торкання, не може віддати пас далі, ніж на два метра, і взагалі - мовляв, з такими гравцями команді ловити нічого ...

- Це Уткін таке сказав? Не чув. Ще раніше, коли головним тренером нашої команди був Кучук, на мою адресу щось від Уткіна проскакувало. Якщо чесно, не хочу навіть на цю тему розмірковувати. Дай Бог Васі Уткіну здоров'я. У нього своє бачення, у мене - своє.

- Минулого сезону "Локомотив" в Росії боровся за чемпіонство, але в підсумку став лише третім. За що бореться в нинішньому?

- Хочеться поборотися за "золото" і цього разу. У верхній частині турнірної таблиці зараз щільно. Від восьмого місця до другого - три очки. І ми - в цій групі. Була справа, нас списали з рахунків. Але виграли кілька матчів і знову включилися в гонку за лідерами.

- Жінка - президент клубу: такого в українському чемпіонаті немає. Як працюється з Ольгою Смородською?

- Такі питання задаєте. Що я можу відповісти, якщо, як ви самі сказали, вона - мій керівник. Тим більше, ми ж не спілкуємося щодня. У неї - свої справи, у нас - свої. Ось після перемоги над московським "Динамо" заходила нас привітати.

- На початку року ви нам розповідали, що просвітлюєте партнерів по "Локо" - розповідаєте, що крім позиції російських ЗМІ щодо подій в Україні, є й інші думки. Як складаються ваші стосунки з одноклубниками-росіянами зараз?

- То було на зимових зборах. Зараз ... Буває, питають у мене, як воно там. Але у багатьох є своя сформована думка. А нав'язуватися в питанні - хто правий, хто винен - ​​не бачу сенсу.

- Як взагалі Ви, українець, відчуваєте себе в Росії в теперішніх умовах?

- Я ж ніколи не приховував своїх поглядів. Згадую, як стояв у черзі в московському магазині. І запитав, чи є український сир. А там бабуся була, років 70. І вона затягла: "Та ці хохли ..."

- "Ну, я з України, - кажу їй. - Не соромлюся цього. І пишаюся цим". І вона так - раз: "Молодець. Не боїшся в Москві сказати, що ти українець". А чого я повинен боятися? Буває, звичайно, й інша реакція людей: "У вас там всі бандерівці і фашисти!" Ставлення до мене в колективі? Таке ж, як і при переході в "Локомотив" влітку минулого року.

- Російські канали дивитесь?

- Якщо чесно, ми телевізор майже не вмикаємо: у нас маленька дитина. Щоб він зір не псував. А дивлюся в основному спортивні трансляції, на політичній тематиці не затримуюся.

- Як там ваш півторарічний Артемчик?

- По квартирі ганяє з м'ячем, кричить: "Гол!!!"

- Що скажете про свою колишню команду - "Динамо" вже під керівництвом Реброва?

- Я спілкуюся і з футболістами, і з персоналом. Кажуть, Ребров налагодив відносини всередині команди, хлопцям працюється в задоволення. Сподіваюся, цього сезону чемпіонство буде за "Динамо".

- По відношенню до збірної України ви зараз тільки вболівальник? Або є бажання ще за неї пограти?

- Питаєте... Який український футболіст відмовиться від бажання виступати за свою збірну?! Тільки це потрібно доводити не розмовами, а грою на полі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Екс-збірник України вважає російське ТБ рідним