У п'ятницю о 21:45 родина Вороніних буде дивитись матч Україна-Франція по ТВ у Москві.
- Нехай вас немає в збірній, але передматчеве хвилювання, здається, є.
- Я розумію, який важливий матч попереду. Але не відчуваю того, що відчував раніше, будучи гравцем збірної. Це можна відчути тільки на полі. Вважаю, хлопці заслужили грати в Бразилії. Вони були переконливі у відбірковому циклі.
- Може бути, що те, що ви пішли зі збірної, допомогло розкритися комусь із молодих?
- Не став би міркувати про це. Є лідери в команді - Тимощук, Ротань, Коноплянка, Ярмоленко, Хачеріді, Ракицький. І тренер, який зміг згуртувати всіх..
- От і три чверті вболівальників вірять у перемогу України над французами. Оптимістична нація!
- І я серед тих, хто вірить. Хочу, щоб було свято, як у Росії. У нашої команди вийшла хороша безпрограшна серія, всі впевнені у своїх силах. Це і є наш козир.
- Чомусь на домашньому Євро ви французам поступилися (0:2)..
- Справа була в Донецьку: ми мали три очки, а французи нуль. Ми знали: вони підуть вперед. Але в той вечір все було проти нас. Розпочалася страшна злива, гру перенесли. Якось не в своїй тарілці... Але, об'єктивно кажучи, французи були сильнішими і виграли по справі. Вірю, що це не повториться.
- Під час Євро трапився зворушливий момент- як ви попрощалися зі збірною. Втім, у ваших очах не було трагедії. Не шкодуєте, що пішли?
- Ні. Ностальгія залишиться назавжди, але це не жаль. Я побував і на ЧС, і на Євро, знайшов у збірній багато друзів. А в 2012-му просто прийняв свідоме рішення, над яким думав не один день. Звичайно, коли дивишся матчі збірної, хочеться до хлопців на поле. Я в курсі справ. Дзвоню Толіку ( Тимощуку. - Прим. Ред.). Тільки перед вашим дзвінком була розмова. Але про футбол не говорили.
- «Толік» - ваш одноліток. Партнери про нього говорять: «Божевільна форма! Куди дивиться Спаллетті?»
- Божевільна форма? Не знаю, але вірю. У Тимощука є властивість - він завжди в хороших фізичних кондиціях. Просто період такий, йому неприємно через те, що ігрової практики в «Зеніті» мало отримує.
- Ви не перший рік в Москві. Відчуваєте братське ставлення до збірної України?
- Жодного разу не відзначав, щоб хтось про нас погано сказав. І жарти, знаєте, такі добрі. Я друзів попередив: якщо Росія і Україна потраплять в стики або в одну групу, то попрошусь назад в збірну. Це було сказано жартома. Але я щиро і дуже давно мрію про такі матчі.
З приводу братства . Під час Євро - 2008 я був в Одесі. А збірна Росії феєрила в Австрії - Швейцарії. Я бачив, як вболіває Одеса. Багато каталися по місту з російськими прапорами, раділи. І раніше на ЧС- 2006 росіяни нас підтримували. Ми не такі чужі .
- До Бразилії поїдемо разом?
- Хм. Їхати разом необов'язково. Набагато цікавіше разом повертатися. Хороша ідея - двом командам разом полетіти на одному чартері . Після фінального матчу, зрозуміло .