Найжахливіший день в історії Єврокубків

	29 травня 1985 року відбулася одна з найвідоміших футбольних трагедій. Приблизно за годину до початку фінального матчу Кубка європейських чемпіонів між італійським "Ювентусом" і англійським "Ліверпулем" на старенькому стадіоні "Ейзель", що знаходиться в бельгійському Брюсселі, виник конфлікт між уболівальниками, в результаті якого загинули 39 чоловік.

Не дивлячись на це, матч був зіграний, а перемога завдяки спірному пенальті дісталася "Старій сеньйорі". З тих пір 29 травня 1985 року вважається "найчорнішим" днем в історії змагань під егідою УЄФА. 39 що безвинно постраждали

Люди, що намагалися потім зрозуміти дійсну причину брюссельської трагедії (офіційного розслідування не проводилося), схилялися до думки, що в ній, не напряму, винні уболівальники "Роми". Річ у тому, що роком раніше на Олімпійському стадіоні в Римі "Рома" і "Ліверпуль" зустрічалися у фіналі розіграшу Кубка чемпіонів і перемогу в серії пенальті святкували англійці. Після гри римські тіффозі зробили декілька нападів на фанатів з Туманного Альбіону. Тоді про це писала переважно тільки італійська преса. Хоча обійшлося без жертв і важко поранених, місцеві журналісти знаходилися в шоці, оскільки пояснити агресивність уболівальників "Роми" не можна було прикрою поразкою. Тіффозі нападали на англійців з битами і навіть холодною зброєю в руках, яку вони привезли з собою ще до матчу і заховали в своїх автомобілях, припаркованих біля "Олімпіко". Іншими словами, готувалися до атаки незалежно від результату гри.

Головні зіткнення відбулися тоді на автобусній станції: рятуючись від римських тіффозі, декілька сотень уболівальників "Ліверпуля" було вимушені сховатися на території британського посольства. Водії ж автобусів, якими організатори матчу збиралися довезти англійців в аеропорт і на залізничний вокзал, відмовлялися їхати, оскільки знали про напад, і погодилися виконати свою роботу лише після того, як колона була узята під охорону карабінерами.

Передбачалося, що події на "Ейзеле" були актом помсти англійців італійцям. Ходили чутки, що разом з ультрас "Ліверпуля" на гру з "Ювентусом" прибули й уболівальників інших британських клубів, сумно відомих своїми хуліганськими "фірмами", – "Лутона", "Міллуолла", "Гремлінза", "Вест Хема". Але дана версія залишилася недоведеною, а тому прийнято вважати, що це були всього лише здогади. До речі, в січні "Ювентус" і "Ліверпуль" грали в Туріні – в першому матчі за Суперкубок Європи. Італійці перемогли 2:0, але ніяких ексцесів зафіксовано не було. Матч-відповідь на "Енфілд Роуд" перенесл через надщільний графік "Ліверпуля". Можливо, вона пройшла б у серпні, але після подій на "Ейзеле" та подальшої дискваліфікації англійських клубів приз був вручений "Старій сеньйорі". Як же розвивалися події на "Ейзеле" 29 травня 1985 року? Організатори матчу вирішили відокремити шанувальників клубів, що зустрічалися, один від одного секторами, заповненими нейтральними місцевими уболівальниками.

Ідея була хороша, але проконтролювати, щоб квитки на сектор англійських уболівальників дісталися тільки англійцям, а італійських – тільки італійцям, звичайно ж, виявилося набагато складнішим завданням. Адже солідна їх частина реалізовувалася через тур агентства. Більше того, в Бельгії існує достатньо велика італійська діаспора, члени якої купили квитки на нібито нейтральні бельгійські сектори, але вболівали за "Ювентус". Ось і вийшло, що в одному місці на межі двох секторів все-таки зійшлися фани різних клубів.

Свою роль зіграв і матч бельгійських юнацьких команд, за допомогою якого організатори розважали публіку до появи на полі головних дійових осіб фіналу. Ніхто не надав значення тому, що хлопці за збігом обставин одягалися в червоні і чорно-білі кольори, такі ж як і у "Ліверпуля" з "Ювентусом". Бельгійці не подумали, що в очікуванні вирішальної битви фани, начебто, жартома почнуть підтримувати невідомих їм юнаків, наче представників улюблених клубів. Вийшло ж так, що спочатку, до бурхливої радості англійців, повели червоні - 3:0. Коли ж чорно-білі один м'яч відквитали… Ось-тут все і відбулося. Словесна перепалка на межі двох секторів, де опинилися англійці та італійці, виникла набагато раніше. Ледве ж бельгійці у кольорах "Ювентуса" забили гол, як через хистку огорожу полетіли перші камені, потім пролунали постріли з ракетниць.

Протягом кількох хвилин ситуація розгорілася до межі, а потім уболівальники "Ліверпуля", які, за свідченням очевидців, були добряче п'яні, дружно стрибнули в «італійський сектор». Вийшло так, що серед фанів червоних були присутні в основному агресивно налаштовані і спраглі до бійки люди, а ось сектор "Ювентуса" був наповнений тими, хто просто прийшов дивитися футбол. Люди, що не побажали вплутуватися в бійку, інстинктивно відступили назад, придавивши частину своїх товаришів до бетонної стіни, що обмежувала трибуну. Вона не витримала тиску тисяч людей і звалилася. Власне, у цей момент і загинули більшість уболівальників: хтось опинився похований під уламками трибуни, когось роздавили люди, що стрибали зверху. Тож древній «Ейзель»побудований ще в 1930 році теж став однією з причин трагедії.

Не впади стіна – жертв було б значно менше. Недаремно ще до фіналу один з керівників "Ліверпуля" Пітер Робінсон просив УЄФА перенести матч на іншу арену, але його не послухали. Сумним підсумком цих подій стали 39 загиблих. Серед них опинилися 32 італійці, чотири бельгійці, два французи і один ірландець.   Серед них опинилися 32 італійці, чотири бельгійці, два французи і один ірландець. Найстаршому виповнилося 55 років, наймолодшому – всього 11.

  Ніхто з них так і не зрозумів, що ж відбулося, чому їх раптово притиснули до стіни, адже бійка почалася на протилежній стороні сектора. На фото, датованих 29 травня 1985 року, добре видно, як спотворені від фізичного болю обличчя тих, хто придавлений бетонними плитами вагою не в одну сотню кілограм. А буквально в п'яти метрах в натовпі все ще посміхаються інші уболівальники: вони навіть не підозрювали про трагедію, що розігралася поряд з ними, і сприймали тисняву як забавну пригоду – все відбулося фактично миттєво. Тіла потерпілих складали у трибуни, а потім розвозили по лікарнях і моргах, проте було ухвалено рішення провести матч. Організатори побоялися, що відміна гри викличе нові масові зіткнення уболівальників за межами стадіону; для забезпечення порядку довелося б піднімати військові підрозділи.

Оскільки все трапилося задовго до виходу футболістів на розминку, від них просто приховали масштаби лиха, замкнувши двері роздягалень. Про те, що були численні жертви, вони дізналися тільки з вечірніх випусків новин, тому грали з повною самовіддачею. Перемогу ж "Юве" приніс суперечливий пенальті, призначений швейцарським рефері Андре Дайною за фол проти Бонека. Порушення було стовідсотковим, але здалося, що захисники "Ліверпуля" зробили його поза межами штрафного майданчику. Проте Мішель Платіні встановив м'яч на "позначці" і уразив ворота Брюса Гроббелаара. Наступного дня, 30 травня, УЄФА офіційно поклав вину за події на уболівальників "Ліверпуля".

Як вже згадувалося вище, все було настільки очевидно, що розслідування не знадобилося. Дізнавшись про це, прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер рекомендувала асоціації футболу Англії відмовитися від участі в єврокубкових турнірах. Втім, ще через два дні аналогічний вердикт виніс УЄФА, що спочатку заборонив англійцям проводити міжнародні матчі, пізніше щоправда зробив виключення для товариських зустрічей і ігор за участю національної збірної Англії.

Таким чином, англійці на п'ять років залишилися без єврокубків, а "Ліверпуль" пропустив на сезон більше. Британська поліція уважно проглянула 17-хвилинний фільм і фотографії, що проливають світло на брюссельські події. Було заарештовано 27 фанів, що найжорстокіше проявили себе в бійці. Близько 60 відсотків з них виявилися мешканцями Ліверпуля, інші були родом з різних міст Англії від Іпсвіча до Абердіна. До того ж деякі вже затримувалися за злочини, пов'язані з проявом насильства на футбольних матчах. У 1989 році бельгійський суд заочно засудив 14 уболівальників "Ліверпуля" трьома рокам позбавлення волі за ненавмисне вбивство. Дію половини з цих вироків потім. Футбольні матчі на стадіоні "Ейзель" більше не проводилися. Хоча протягом майже десяти років він ще використовувався для організації змагань з легкої атлетики. До серпня 1995 року стареньку арену знесли, а на її місці рекордними темпами звели новий "Кінг Баудевен Стадіум" вартістю 37 мільйонів євро. 8 травня 1996 року тут відбувся фінал Кубка кубків "ПСЖ" (Франція) – "Рапід" (Австрія) – 1:0, а в 2000 році було проведено декілька ігор фінальної стадії чемпіонату Європи. Зараз "Кінг Баудевен Стадіум" є домашньою ареною національної збірної Бельгії.

Championat.ru