День видався досить важким для нашої команди. Після впевненого старту команда трохи втратила час на другій точці, після чого екіпаж зібравшись силами рвонув відігравати втрачений час. На другій точці він був 50-м, зате на 4-й точці – вже 40-й, на 5-й – 35, на 6-й – 32, на 7-й – 31-й! Чудовий результат дня!
На фініші механіки оглянули машину і були дещо здивовані тим, що жодних проблем з машиною немає, адже після такого ураганного темпу як мінімум повинні були бути якісь пошкодження ..
Вадим відповів просто:
"Так ми ще не сильно "валили"! Ми поки бережемо машину. Попереду Атакама і Анди – там будуть сипатися всі машини, а ми туди приїдемо з хорошою позицією в списку і цілої машиною. Нехай «гарячі голови» й далі ламають техніку – ми їдемо в правильному темпі".
Дем’яненко, витираючи пил з обличчя розповідав, як вони закопалися:
".. на підході до дюни взяли потрібну швидкість, але все ж трохи не витягнули і «сіли», майже як вчора на початку спецділянки. Поки відкопались – хвилин 15-18 пройшло. Прикро. Зате потім Вадим трохи розсердився і пішов вперед. Я навіть спочатку намагався його остудити деякими штурманськими методами. Говорив про перешкоди трохи заздалегідь ніж треба – але він йшов у своєму ритмі. Я коли це зрозумів – тільки говорив йому потрібний курс і відбивав відстані між точками по "легенді". Простіше кажучи – я працював у своєму ритмі, а Вадим просто йшов на "точку". Він відмінно їде в піску – йому не потрібно зайвої інформації при диктовці роудбука".