Чемпіонка Росії з драг-рейсингу: Жодних емоцій, лише інстинкти

Одна з найсильніших драг-пілотів Росії, чемпіонка Росії, володарка рекорду Росії в заїзді на 402 метри (8,233 секунди), справжня королева російського драг-рейсингу Марія Панова, в ексклюзивному інтерв’ю Sportanalytic розповіла про свої найдраматичніші заїзди.

- Вас по праву можна назвати однією з кращих гонщиць Росії. Розкажіть, звідки у вас взялася любов до швидкості?

- Не знаю, звідки. У мене в родині ніхто ніколи не займався гонками. Більше того, мені довелося пережити трагедію, пов'язану з автокатастрофою, тому, дивно, що я взагалі здала на права і сіла за кермо.

- А коли у Вас з'явилася перша машина?

- У 2003-му. Спочатку я їздила на Honda CRV, це паркетник, але так і не змогла полюбити. Продала і купила турбовану Toyota Chaser Tourer В.

У нелегальних перегонах брали участь? Як все починалося?

- Так, звичайно. З них все і починалося. Ніч, заміська пряма, коридор з людей, і влітку і взимку, якщо снігу нема, носилися там. Як живі залишилися і нікого не збили - незрозуміло.

- Розкажіть про Ваші найголовніші досягнення в офіційних гонках.

- Найголовнішими я вважаю рекорди Росії та СНД 2008 і 2011 років. Це дійсно було важливо. У 2011 ми стали третіми в Чемпіонаті Росії в класі awd. У 2012 одного очка не вистачило до першого в тому ж Чемпіонаті і тому ж класі.

- А є такий заїзд, який запам'ятався найбільше?

- Донедавна найбільш пам'ятним був заїзд з Ромою Нагервадзе, який, по суті, відкрив мені двері у світ серйозного дрегу. Але зараз мені ще більше вражень залишив заїзд на минулому етапі, який проходив в Елісті 12-13 вересня. Там у мене загорілася машина. Детальніше я описала цей випадок у блозі.

- Подібні неприємності бували раніше?

- У мене бували неприємності. Кожну гонку щось трапляється, оскільки це екстремальний вид спорту і машина їде на межі своїх можливостей. Звідси і раптові виходи з ладу важливих деталей. Якщо говорити про особливо небезпечні події, то це, звичайно, загоряння. До цього у мене на сильному вітрові не до кінця відкривався парашут, машину сильно розхитувало по трасі. Вибухав закис, вибухали мотори, багато було всього. Це звичайні явища.

- Як Вам вдається справлятися з емоціями в такі моменти?

- З емоціями мені доводиться справлятися потім, коли все закінчилося. У той час, коли розгортаються події, там взагалі не до емоцій, інстинкти в чистому вигляді.



- Ніколи не думали залишити цей спорт?

- У мене зараз є ці думки. Цей спорт дійсно дуже дорогий. Як кажуть мої зеландські колеги: драг для тих, хто обожнює працювати і ненавидить гроші. Це справді дуже дорого і не факт, що не розвалиться те, що ви туди поставили. У мене потужна підтримка команди і тих, хто небайдужий до проекту, але й цього в нинішніх реаліях не вистачає на те, щоб машина була зібрана на тому рівні, що диктує нинішній клас AWD Чемпіонату Росії.

А у нас розвалився мотор. І це фатально на даний момент для розвитку проекту. Це дуже великі вклади.

- Як дорого обходиться підтримка "бойового" стану Вашої Toyota Soarer?

- Завжди по різному. Зараз, щоб відремонтувати мотор, потрібно десь знайти більше мільйона. Це без вартості робіт. Тотал Рейс їх виконують для цього проекту безкоштовно. Це тільки запчастини.

- А спонсори у Вас є?

- На даний момент, крім Тотал Рейс, підтримують Atomic-shop, Motul, Hypertune. Є ще один учасник команди, який допомагає з покупками запчастин на машину і його внесок величезний за мірками бюджетів цієї машини. Але він не особливо бажає розголосу. На даний момент нам необхідно побудувати, дійсно, безкомпромісний мотор, який їздитиме. Без б/у запчастин, без якихось компромісів. А це дорого. І майже нереально у нинішніх економічних умовах країни.



- Зараз Ви в Новій Зеландії?

- Так, тільки прилетіла.

- Чим Ви там займаєтеся?

- Працюю. Без вихідних.

Робота теж пов'язана з автоспортом?

- Так, на вихідних я знімаю автогоночні заходи, а на тижні обробляю фотографії та пишу статті. Так само працюю фотографом на приватному підприємстві.

- Розкажіть про вашу сім'ю. У Вас, якщо не помиляюся, маленька дочка? Як рідні ставляться до ваших занять?

- Не хочу розповідати про сім'ю, це дуже особисте для мене. Скажу тільки, що вони проти зі зрозумілих причин.

- На якому автомобілі їздите в повсякденному житті?

- Я їжджу на 34-му ГТР-і вже 8 років. Мріяла про нього років 5 до покупки. Перебирала машини, купувала-продавала, але як тільки стала їздити на ньому - всі машини перестали для мене існувати. Це обмежена версія v-specII Nur. Не збираюся міняти його.

- На дорозі не "лихачите"?

- На дорозі я "відлихачила", скажімо так. Зі мною часто їде позаду моя дочка, тому, як би мене не підганяли обставини, я не можу собі дозволити прогнати по місту. Пар випускаю на офіційних змаганнях. Знали б Ви, який це ковток свіжого повітря для мене.

- Важко уявити. З такою жагою до швидкості, напевно, потрібно народитися.

- Мені страшно плавати у буденності і розміреності. Я тону.



- А в Росії сильний Чемпіонат з драг-рейсингу?

- Дуже. Клас 4вд їде на рівні світового кузовного результату. 7,5 проїхав Капустін, 7,7 Кравченко. Світовий - 7,3. Капустін дуже близько. І будуть швидше. Не скажу, що РБ, але ГТРи будуть швидше.

- З чоловіками складно конкурувати?

- Це ж не спорт на витривалість. Все техніка вирішує. Тому, не сказала б, що ми чимось принципово відрізняємося.

- Ви бували в Україні та конкурували з місцевим спортсменам. Як ви оцінюєте рівень нашого драг-чемпіонату?

- Я була один раз в Україні і мені складно було оцінювати всіх учасників. Я орієнтувалася на свій клас. Той факт, що в Україні проводився етап KОE (King of Europe, примітка авт.) і те, що машина Андрія Кравченка побудована там, говорить про високий рівень. Насправді, за два роки, що я не була в Україні, драг в Росії ступив дуже далеко, а як справи з драгом зараз ідуть в Україні, я не знаю. Мені було б цікаво дізнатися.


Марія Панова, Олег Слюсар і Андрій Кравченко

- З ким із наших спортсменів підтримуєте стосунки?

- Я добре ставлюся до всіх хлопців, з якими була знайома раніше: це Олег Слюсар, Віктор Соар, Андрій Кравченко, Сергій Білик. На етапі в Елісті познайомилася з Олегом Кучеровим - теж дуже сподобався мені. Як вони ставляться до мене, я не беруся судити. Зараз все перевернулося з ніг на голову і мені складно. Нам всім складно.

- Які у вас плани на майбутнє?

- У мене немає планів. Як складеться - так і буде. Бажання є, а планів немає.

- А мрієте про що?

- Я мрію про мир у всьому світі. І це серйозно ...

автор: Лія Зелінська

фото: Мария Панова (facebook)