Капітан молодіжної збірної України Тарас Степаненко розповів Газеті по-київськи про "козирі" суперників та особливості тренувань Павла Яковенка.
– Нашій молодіжці і у відборі, і у фінальній частині Євро-2011 страшно не щастить з жеребкуванням. Спочатку попалися дуже сильні збірні Франції і Бельгії, потім Голландія, а тепер попали в групу зі всіма фаворитами. Не образливо?
– Зараз вже звиклися з таким розкладом. А спочатку, так, було таке відчуття. Але виявилось, що ми теж не ликом шиті. Тому зараз ми їдемо на чемпіонат не з думками "куди ми потрапили?", а упевнені в своїх силах. Ми можемо грати і перемагати будь-які команди – ми це довели.
– Багато фахівців навіть називають нинішню "молодіжку" найсильнішою за всю історію України. Згодні?
– Можливо. Це якщо оцінювати по складу – всі хлопці грають в Прем'єр-лізі, деякі успішно виступають в єврокубках, викликаються в першу збірну. Але це слабкий показник. Треба дивитися по результату. Поки що найсильнішою вважається збірна, яка виграла в 2006 році "срібло". Ось якщо переплюнемо той результат, тоді можна буде про щось говорити.
– Але є і інша думка – авторитетна букмекерська контора William Hill розцінює шанси України на "золото" практично як найнижчі зі всіх учасників.
– Вони глибоко помиляються! Я сумніваюся, що вони бачили в справі всі збірні, раз дають такі котирування. Думаю, якщо любителі пограти на букмекерській конторі поставлять на нас – добре забре зароблять (сміється).
– Яковенко давно відомий своїми фізичними навантаженнями. Наскільки складно їх переносити, особливо в кінці сезону?
– Зараз тренування у нас короткі – максимум годинні. Вся робота в основному з м'ячем – такого, щоб просто бігали, ще жодного разу не було.
– Але втома після сезону все одно відчувається?
– Що стосується мене, то не особливо. Я багато пропустив через травму, тому футболом не наївся. А ось ті хлопці, хто грав багато – потерплять, все-таки чемпіонат Європи.
– В середу ви всією командою ходили в Києво-печерську лавру.
– Це не той випадок, коли команда, якій постійно не щастить, йде в церкву у пошуках успіху. З тих пір, як збірну очолив Павло Олександрович – це стало традицією. Ми щороку ходимо до одного і того ж священика – батька Варлааму. Він проводить для нас службу, благословляє на вірну дорогу.
– А ви собі щось просили у Бога?
– Я віруюча людина, регулярно відвідую церкву. Благаю в першу чергу про здоров'я і життєві сили – це найважливіше в нашій роботі. І вже повірте, виграти чемпіонат Європи я не просив. Цього ми повинні добитися самі.