Ребров: Фергюсон назвав наш футбол незрозумілим

Тренер "Динамо" (Київ) і збірної України Сергій Ребров у телепередачі "Ранок з Інтером" розповів про сьогоднішнього суперника збірної та пригадав свої виступи за "біло-блакитних".

- Сергію, сьогодні збірна України грає з Італією...
- Зараз кожен матч збірної України дуже важливий, його статус не має значення. Всі хлопці рвуться в бій і хочуть добре зіграти з таким сильним суперником як Італія.

- У Вас особисто з 2006-го року спогади про італійців напевно не дуже хороші залишилися?
- Та ні... Спогади залишилися хороші про чемпіонат світу. А в тому, що програли італійцям, нас напевно ніхто не дорікне. Все-таки дійшли до чвертьфіналу і це для України було дуже важливо.

- Взагалі цей чемпіонат часто згадуєте?
- Не можу сказати, що часто. Так, у нас була хороша команда, ми дійшли до чвертьфіналу і дійсно показували непоганий футбол, але в мене особисто більше в пам'яті Ліга чемпіонів, коли ми перемагали "Барселону", "Реал", і у нас була одна з кращих команд у Європі .

- Напевно, та команда могла виграти Лігу чемпіонів?
- Так, я пам'ятаю вислів Алекса Фергюсона. Я не знаю, правда це чи ні, але я читав у газетах, що коли було жеребкування півфіналу і його запитали, з ким би "Манчестер Юнайтед" хотів грати, він сказав:

"Я нікого не боюся за винятком київського "Динамо", тому що я не можу зрозуміти, в який футбол вони грають". Дійсно, на той момент ніхто не розумів. У нас будь-який футболіст міг опинитися де завгодно і зробити все що завгодно.

- Якщо говорити про сьогоднішній день, Ви бачите відродження українського футболу, зокрема, клубного?
- Я сподіваюся, так. Зараз видно, що в клубах є кошти, щоб придбати кваліфікованих футболістів, і українських, і закордонних. З'являються клуби, які можуть конкурувати з "Динамо" і "Шахтарем", у всякому разі, стараються.

- Нинішнє "Динамо" сильно поступається команді 1999-го, або просто футбол змінився?
- Не знаю, у нас тоді просто були всі українці, всі розуміли один одного, і напевно з цієї причини була дуже згуртована команда. Був легендарний тренер, який нас згуртував і зміг нам довести, що ми не повинні нікого боятися. Я пам'ятаю, як перемігши "Ейндховен" та "Барселону", ми отримали такий заряд емоцій, що далі ми вже не боялися нікого.


- Ліміт потрібен?
- Провідним клубам, що грають у єврокубках, звичайно, іноземці потрібні. Інше питання: скільки? Це компетентним людям треба сідати і вирішувати.

- Тренером важче бути, ніж футболістом?
- Звичайно, футболістом бути простіше. Ти на тренуванні відпрацював - і вільний. А тренер набагато більше працює поза футбольним полем. Для того, щоб стати тренером високого рівня, треба постійно вчитися і прогресувати. Крім того, потрібно бути психологом.

- Скажіть, Вас не мучать футбольні кошмари? Чи не сняться моменти, коли Ви не забивали важливі голи?
- Я пам'ятаю, коли ми вдома грали з "Ньюкаслом" і в першому таймі вигравали 2:0 - забив Андрій і я - але у нас ще було моментів десять. У результаті матч закінчився 2:2, всі звичайно засмутилися.

А потім пізно вночі ми їхали додому, і я бачив, як дуже багато людей йшли з Оболоні по мосту на Троєщину з прапорами. Ми їхали з Андрієм і я йому сказав: от якби ми забили ще один м'яч, ці люди б йшли з гарним настроєм. Напевно, це не кошмар, але все-таки...

- Можете для себе виділити найважливіший матч у своїй кар'єрі?
- Напевно, з "Барселоною". Я пам'ятаю, коли ми туди приїхали, по місту були розвішані плакати з Луїшем Фігу, що мовляв він порве на клаптики "Динамо" після ляпаса в Києві. У результаті, вийшло ще гірше (посміхається).

- А мені пригадується матч зі "Спартаком" у Лізі чемпіонів. 2:2, мало не остання хвилина, і Сергій Ребров забиває вирішальний м'яч...
- Я цей матч теж добре пам'ятаю. Ми перший тайм програвали 0:2, я був на заміні і бачив, як багато людей почали залишати трибуни. Мені було дуже неприємно це бачити. Але теж - коли потім я ввечері їхав додому, бачив, як люди о першій ночі стояли посеред бульвару Лесі Українки і раділи.

"Динамо Киев от Шурика"