Гаттузо: Я не претендую на місце Бекхема

Без Дженнаро Гаттузо важко собі уявити нинішній "Мілан" або збірну Італії. І нехай Ріно не володіє таким же розумінням і відчуттям гри, як Андреа Пірло, проте вибуховий півзахисник "адзуррі" майже незамінний в своїх командах. А після того, як через травми гомілки на чемпіонат Європи не зможе поїхати Фабіо Каннаваро, значущість опорника Гаттузо як ніколи зросла. Кому як не йому тепер доведеться підчищати всі огріхи партнерів і орати, орати і ще раз орати.

За декілька днів до старту чемпіонату Європи Дженнаро розповів про фаворитів майбутнього турніру, "Скуадре адзурре", пригадав Євро-2004 і повідав про свою сексуальність.

 — Дженнаро, на ваш погляд, чи є Італія головним фаворитом майбутнього чемпіонату Європи?

— Звичайно! Крім того, ми чинні чемпіони світу, і випередили в кваліфікації Францію, Шотландію і Україну. Проте ми потрапили у вельми важку групу – Франція, Голландія і Румунія. Французи і голландці, так само, як і ми, претендують на перемогу, крім того, не можна не згадати Німеччину, яка рідко програє в таких крупних турнірах. Є ще Іспанія, Португалія і, звичайно, чемпіони Європи, – Греція.

— Які зміни сталися в збірній Італії в порівнянні з чемпіонатом світу-2006?

  — Перед Роберто Донадоні стояло важкоздійснюване завдання – бути не гірше Марчелло Ліппі. Йому вдалося істотно урізноманітити тактичні схеми, що зробило нас стрімкішими. Одночасно Роберто знайшов для збірної таких видатних гравців, як Массімо Амброзіні, Альберто Аквілані і Антоніо ді Натале. Ми, як і раніше, жадібні до перемог, а завдяки накопиченому досвіду на Євро-2008 ми можемо дійти до самого кінця. Однак, на мою думку, чемпіонати Европи завжди складніші за світові.

— Чому?

— На чемпіонаті Європи немає легких суперників. Всі команди грають на високому рівні, і кожен матч порівнянний з фінальним. Збірні дуже схожі між собою і частенько грають в однаковій манері. Ще один момент: перерви між матчами коротші – турнір проходить недовго, але інтенсивно. Тому так важливо мати добре зіграну команду, яка добре переносить психологічне навантаження подібних змагань – шість відповідальних ігор за 23дні.

— Чемпіонат Європи-2004 став для Італії гірким досвідом. 

— Вельми. Ми не змогли навіть вийти з групи, так само, як і збірні Іспанії і Німеччини. У їхнє і наше виправдання можу сказати, що всі ми були виснажені сезоном, що передував чемпіонату, з величезною кількістю внутрішніх і міжнародних матчів. Тому в цьому турнірі будь-яка з 16 команд може отримати перемогу.

- Хто з гравців стане кращим на майбутньому чемпіонаті?

- З нашої команди я б виділив Джанлуїджі Буффона, Андреа Пірло і Луку Тоні. Не менших результатів слід чекати і від португальця Кріштіану Роналду, іспанця Фернандо Торреса і шведа Златана Ібрагимовіча – вони дуже технічні і блискуче фізично підготовлені. Досвід також має значення. Одна лише наявність в командах таких зірок світового рівня, як француз Тьеррі Анрі і німець Міхаель Баллак, здатна привести їх збірні до перемоги в чемпіонаті.

— Ви теж можете повести за собою команду.

 — Я не зірка, якщо ви це маєте на увазі. Я командний гравець і для своєї команди роблю все. У мене немає таких вигострених навиків або розуміння гри, як в Пірло, але я можу сприяти успіху команди всіма тими прийомами, якими я володію. Я заводжу команду і подаю приклад.

— Згідно з голосуванням, проведеним після чемпіонату світу-2006, британки визнали вас сексуальнішими, ніж Девід Бекхем.

 — Виключно завдяки моїй непередбачуваній і природній вдачі. Я не претендую на лаври Бекхема, а прагну залишатися собою.

— Ви були першими серед молодих італійців, хто більше десяти років тому відправився захищати кольори не італійських клубів. У наш час таке ми бачимо часто-густо.

— Подобається вам це чи ні, але це питання з області неігрових взаємин. Проте, необхідні обмеження, якщо ми хочемо зберегти національну приналежність футбольних клубів. Можливо, має сенс якось заохочувати команди, які залучають молодих іноземних гравців, створювати зацікавленість в них. Жоден клуб не в стані приділяти необхідну кількість уваги і часу новачку, тому що натиск з усіх сторін заналто великий.

— Тоді як інші футболісти обнімаються, ви в разі забитого гола можете дозволити собі пошарпати по плечу Марчелло Ліппі і Карло Анчелотті.

 — У мене прекрасні взаємини з обома тренерами. Ми повні пошани один до одного. Я не знаю, чому інший раз я поводжуся саме так, це відбувається рефлекторно. На даний момент моя манера поздоровлення стала чимось особливим і таким, що запам'ятовується. Хто знає, може, після цього чемпіонату Європи я зможу дозволити собі поплескати по плечу навіть Роберто Донадонні.